Жіноча історія як напрямок історичних досліджень: становлення феміністської методології

У статті представлено критичний огляд теоретичних дебатів у середовищі захід- них істориків феміністичного спрямування протягом 1970-х – початку 1980‑х рр. Авторка аналізує, які пізнавальні й політичні завдання ставила перед собою жіноча історія на першому етапі свого розвитку, висвітлює ті проблеми вивчення, які опинилися у центрі феміністської полеміки в даний період, а також розглядає дискусію про андроцентризм історичної науки, смисл поняття патріархату, особливості джерельної бази жіночої історії, концептуальні підходи до вивчення жіночого досвіду.

Попри те, що так звана «жіноча проблематика» посіла значне місце в історичних науках різних країн віддавна, власне жіноча історія як відносно самостійний напрямок досліджень виокремилася і почала здобувати визнання в академічному середовищі порівняно нещодавно, а саме – на початку 1970-х рр. До цього суттєво спричинилося піднесення жіночого руху («друга хвиля фемінізму») в Європі та США у другій половині 1960-х рр. Поштовхом стало усвідомлення того факту, що навіть попри здобуття жінками рівних із чоловіками політичних і громадянських прав, ґендерні нерівності й дискримінація жінок у країнах Заходу залишалися повсюдними, набуваючи нових, прихованих форм. Леґітимація цих нерівностей часто ґрунтувалася на панівних уявленнях про природні докорінні відмінності між людьми різної статі, що зумовлюють і «доцільність» розділення сфер та способів жіночої й чоловічої самореалізації та виправдовують існування ґендерних ієрархій. Щоби підважити тезу про «одвічність» жіночої підлеглості чоловікові й, таким чином, поставити під сумнів її «довічність», необхідно було провести ґрунтовні історичні дослідження та виявити, коли, як і чому жінки стали «другою статтю».

Гендерні особливості зайнятості та безробіття на ринку праці України

У статті проведено аналіз гендерної проблеми на ринку праці. Охарактеризовані причини жіночого безробіття та професійної нерівності. Дана оцінка сучасному стану ринку праці на Україні з урахуванням гендерних ознак. Визначені напрями вирішення проблеми гендерної нерівності на Україні.

Ключові слова: зайнятість, безробіття, економічна активність населення, гендерна нерівність, гендерна політика.

Постановка проблеми. Негативні тенденції, що стосуються жіночої зайнятості, згубно впливають на демографічний стан країни, а також на соціальні відносини. Основною з них є проблема нерівності між чоловіками та жінками на ринку праці, попри те, що стаття 17 Закону України «Про забезпечення прав та можливостей жінок та чоловіків» декларує: «Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці» [1]. Але реальні дані свідчать про те, що саме жінки більше відчувають проблеми щодо кар’єрного росту та професійного зростання, а обсяг пропозиції робочих місць для жінок характеризується значно вужчим професійним асортиментом. Крім того, шанси жінки втратити роботу завжди вищі, ніж для чоловіків. Тому проблема безробіття жінок, попри свою теоретичну дослідженість, у практичному вимірі залишається надзвичайно актуальною, адже більшість безробітних – жінки.

Еволюція прав жінок та їх втілення в різних політико-правових доктринах

Зростаючий інтерес до проблем, пов`язаних із “жіночим питанням”, спроби їх вирішення наштовхуються на відсутність досвіду, певних знань, наукової інформації, цілісних досліджень, які б об`єктивно відтворювали роль та значення жінки в соціальній, економічній, політичній, культурній сферах буття нашого народу. Теоретичні та історичні обгрунтування жіночої проблематики відстали від практичних потреб часу. Це зумовлює необхідність наукового пошуку, нового осмислення національної історії України в контексті світової історії, і зокрема ролі та місця в них української жінки.

Необхідність наукового дослідження теми визначається також домінуванням у суспільних науках патерналістських підходів при висвітленні процесів і явищ суспільного життя, так званої “чоловічої моделі” нашого суспільства з його чоловічими пріоритетами. Таке тлумачення історії обмежує самі наукові дослідження, подає неповну картину історичної реальності, однобоко впливає на формування історичної свідомості. Тому у наукових дослідженнях, як і в політичній діяльності, має панувати гендерний підхід, тобто рівноваги чоловічого і жіночого чинника в суспільних та державотворчих процесах України.

Ідеологічні та правові механізми формування гендерного паритету в СРСР

В статті зроблено спробу визначити основні ідеологічні та правові механізми формування гендерного паритету в СРСР. Вказано на шляхи соціалізації жінок через правову систему, а саме формування законодавчої бази, що дозволила жінкам стати повноправними членами суспільства, мати доступ до участі в управлінні тощо. Досліджено особливості ідеологічного впливу на процес емансипації та гендерного паритету в суспільстві. Показано зміни в поведінці представниць різних соціальних груп.

Женщины в системе государственного управления в СССР в 20-30-х гг. ХХ века

На основе документов и современных научных исследований, рассмотрен процесс становления системы выдвижения женских рабоче-крестьянских кадров на руководящие и ответственные должности в партийном, государственном и хозяйственном аппаратах, как одного из важных направлений советской кадровой политики. Изучены механизмы выдвижение женщин на управленские должности, а также указаны причины мешавшие формированию женского кадрового резерва в 1920-1930-е годы. Показаны социальные, идеологические и моральные аспекты социализации женщин и роль государства, общества и правящей партии в этом процессе. История выдвижения рабочих и крестьян на руководящие и ответственные должности в партийно-государственном и административно-хозяйственном аппаратах получила свое отражение в отечественной исторической литературе, хотя долгое время эта тема не исследовалась специалистами-историками это и составляет актуальность данной работы.

Шляхи залучення селянок до виробничої сфери в перші роки становлення радянської влади

В сучасній історичній науці активно досліджуються процеси соціального, економічного розвитку, становлення політичної системи СРСР 20-30-х років ХХст. Історики на пострадянському просторі, та й не тільки, намагаються пов’язати тенденційні явища в політичному житті з реальними соціально-економічними відносинами, які мали власні закони розвитку, визначити багатовекторність суспільних відносин, що впливає на формування сучасних концепцій наукових досліджень.

Актуальною для історичної науки залишається сільськогосподарська проблематика, дослідженню якої присвячена левова частка монографій і дисертацій істориків. Вони не ідеалізують соціально-економічних відносин у 1920-х років, виокремлюють суперечливі явища повсякденного життя непманів і суспільства загалом, спростовують усталені в радянській історіографії тлумачення про відбудовний період 1921-1925 років, про своєрідний “непівський ренесанс”. Але помітний певний вакуум стосовно розробки базових питань розвитку промисловості в умовах непу, соціальних аномалій, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, концесій. Фактично сформовано науковий напрямок дослідження аграрних відносин, а решта пріоритетних проблем перебувають на стадії формування нової історіографії. З огляду на це, ми вирішили в якійсь мірі заповнити дану прогалину.

Теорія та практика гендерних досліджень в сучасній науковій думці

Творення сучасного національного суспільства неможливе поза світовим і європейським співтовариством. А щоб увійти в ці світові структури, необхідно мати якості їхнього рівня, сповідувати їхні принципи та прийняти їхні стандарти.

Вирішення питання рівності між статями є нині одним із ключових у політиці міжнародного та європейського співтовариства та політиці розвинених держав. Творення нового суспільства на принципах справедливості можливе за виваженого підходу до ролі особистостей жінки та чоловіка як рівних у правах, свободах та обов’язках. Саме на таких принципах формується сучасна гендерна політика. Особливості сучасних перетворень в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, практика гендерних відносин розкривають нові форми політичної, економічної та соціальної нерівності.

Правовий статус працюючих жінок в СРСР: еволюція становлення

У контексті змін, що відбуваються на пострадянському просторі, звернення до питань правового захисту є актуальним як в науковому, так і в практичному відношенні.

У 1920-30-і рр.. жіночий рух розвивався в рамках політики по залученню жінок у суспільне виробництво та політичне життя, через державне регулювання сім'ї та формування нових канонів жіночності. Становлення системи правового захисту жінок та їх залучення в суспільне виробництво стало важливою складовою державного будівництва означеного періоду.

Повсякдення на вищих жіночих курсах в умовах Першої світової війни

Столітні роковини початку Першої світової війни стимулювали суттєве пожвавлення академічної спільноти: з’явилися нові дослідження, започатковані цікаві видавничі та Інтернет-проекти, відбуваються конференції, присвячені різним аспектам і вимірам війни — від геополітичних контекстів до вузькоспеціалізованих тем. Класичними напрямками студіювання подій Першої світової війни визнані політична, дипломатична, економічна, соціальна і куль­ турна історія. Чималий пласт досліджень у національних історіографіях при­ свячений військовій історії у традиційному її розумінні, що нині доповнюється так званою «новою військовою історією», яка досліджує бойові дії в їх ширших взаємозв’язках із суспільством. Вважаємо, що новітні українські студії історії Першої світової війни мають включати як конструювання національних ідентичностей, культурних репрезентацій війни, так і індивідуальний вимір та суб’єктивізації війни. У цьому контексті звертаємося до з’ясування повсяк­ денного життя слухачок вищих жіночих курсів (далі — ВЖК) під час Великої війни.

Гендерний вимір Великої війни: фінал емансипації жіноцтва

Прикметною тенденцією сучасної світової історіографії є так званий «антропологічний поворот», в якому закономірно і яскраво втілено зростання інтересу до проявів людської суб’єктивності в минулому і сьогоденні. Жіноча історія може бути представлена як величезне міждисциплінарне поле, що охоплює соціально-економічний, демографічний, культурно-антропологічний, психологічний, інтелектуальний виміри сучасної цивілізації, слугує цілям розвитку міжкультурного діалогу та забезпечує принцип єдності в різноманітті. Вона, без сумніву, має всі об’єктивні підстави стати вельми важливим стратегічним плацдармом для реалізації проекту «іншої історії», оскільки ретроспективи осягнення жінки в суспільстві виводять учених на більш глобальні теми антропологічної історії.