Мова
Мова
Представники Центру ґендерних досліджень відвідали персональну виставку Наталії Таран - випускниці ННІ історії і філософії.
Наталія Олексіївна Крамна-Таран – художник з вишивки Черкаської швейної фабрики ім. Лесі Українки. Наталія Крамна-Таран вишивкою займається з дитинства. «Я рукодільниця в четвертому поколінні, – хвалиться майстриня. – До моєї прабабусі на шиття-вишивку люди займали чергу за місяць. І дідусь був знаним майстром. Немає такої роботи в хаті, яку він би не міг зробити. А мені любов до рукоділля привила мама. Ще коли я ходила в садочок, вона навчила мене плести гачком». Тож і не дивно, що майбутня майстриня освіту пішла здобувати в вище професійно-художнє училище №20. Саме там вона познайомилася з народною вишивкою і закохалася в неї. Натхненно вишивала і досліджувала історію старовинних орнаментів, опановувала народні техніки й вивчала їхнє походження та значення. Отже, пізніше отримала й вищу історичну освіту в Черкаському національному університеті. «Навчаючись, в усіх своїх роботах я досліджувала культуру України», – розповідає Наталія Олексіївна.
Сьогодні майстриня створює народне вбрання, рушники та предмети інтер’єру з народною вишивкою на Черкаській швейній фабриці імені Лесі Українки. Та для народний майстрів немає поняття «нормований робочий день». Наталія Крамна-Таран малює і вишиває завжди. «Буває серед ночі насниться цікавий орнамент, – розповідає вона. – Встану, замалюю. А вдень уже опрацьовую, аби втілити в життя». Дуже велике значення, на думку Наталії Олексіївни, має спілкування з однодумцями. Саме це вона знаходить у спілці народного мистецтва. «Тут завжди можна отримати пораду і підтримку, – розповідає майстриня. – Тут цінується справжнє народне мистецтво на відміну від дешевого ширпотребу, який заполонив сучасний ринок».
За матеріалами: http://novadoba.com.ua/
Наталія Олексіївна Крамна-Таран – художник з вишивки Черкаської швейної фабрики ім. Лесі Українки. Наталія Крамна-Таран вишивкою займається з дитинства. «Я рукодільниця в четвертому поколінні, – хвалиться майстриня. – До моєї прабабусі на шиття-вишивку люди займали чергу за місяць. І дідусь був знаним майстром. Немає такої роботи в хаті, яку він би не міг зробити. А мені любов до рукоділля привила мама. Ще коли я ходила в садочок, вона навчила мене плести гачком». Тож і не дивно, що майбутня майстриня освіту пішла здобувати в вище професійно-художнє училище №20. Саме там вона познайомилася з народною вишивкою і закохалася в неї. Натхненно вишивала і досліджувала історію старовинних орнаментів, опановувала народні техніки й вивчала їхнє походження та значення. Отже, пізніше отримала й вищу історичну освіту в Черкаському національному університеті. «Навчаючись, в усіх своїх роботах я досліджувала культуру України», – розповідає Наталія Олексіївна.
Сьогодні майстриня створює народне вбрання, рушники та предмети інтер’єру з народною вишивкою на Черкаській швейній фабриці імені Лесі Українки. Та для народний майстрів немає поняття «нормований робочий день». Наталія Крамна-Таран малює і вишиває завжди. «Буває серед ночі насниться цікавий орнамент, – розповідає вона. – Встану, замалюю. А вдень уже опрацьовую, аби втілити в життя». Дуже велике значення, на думку Наталії Олексіївни, має спілкування з однодумцями. Саме це вона знаходить у спілці народного мистецтва. «Тут завжди можна отримати пораду і підтримку, – розповідає майстриня. – Тут цінується справжнє народне мистецтво на відміну від дешевого ширпотребу, який заполонив сучасний ринок».
За матеріалами: http://novadoba.com.ua/