Ґендер та мистецька практика: Кубик Рубіка у мистецьких пошуках алгоритму Бога

Інтерактивна просвітницька платформа ЧОХМ

ЛОГОТЕРАПІЯ МИСТЕЦТВОМ

КУБИК РУБІКА У МИСТЕЦЬКИХ ПОШУКАХ АЛГОРИТМУ БОГА

Кубик Рубіка – ледве не найпопулярніша у світі інтелектуальна гра, головоломка на логічне мислення й швидкість збирання найбільш досконалої комбінації. Спочатку відома як «Магічний кубик».

Її автор – угорський скульптор і викладач архітектури Ерне Рубік. Коли він придумав кубик у 1974 році, ще навіть не було комп’ютерів з 3D програмами, хоча в самій грі вже була закладена ідея тривимірного моделювання. Кубик було створено як наочна презентація з теорії груп для студентів факультету інтер’єру дизайну Академії мистецтв у Будапешті.

Ерне довго експериментував, перш ніж вийшов саме той кубик, візуальний образ якого ми усі впізнаємо – з 54-ма колірними гранями, з циліндричним механізмом, навколо якого 27 кубиків обертаються. У 1975 році автор отримав патент на винахід, і іграшка пішла світом.

Згодом Рубік зрозумів, що це не просто кубик)).

Образ кубика Рубіка став цікавим як культурний феномен, зокрема для мистецтва, яке розвивається паралельно зі змінами у технологіях та з культурними винаходами. Кубик Рубіка є в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва, в Оксфордському словнику, «мерехтить» у різних концептуальних арт-проектах.

Кубик став не лише частиною нашого візуального простору, а й філософською ідеєю.

У мистецьких його репрезентаціях є два шляхи: кубик Рубіка як «будівельний матеріал» для творення картини, або його включення в картину з певним сюжетом та історичним контекстом.

Щодо першого шляху, згадаймо творчість французького художника Invaderа (Загарбника), автора піксельних мозаїк в стилі ігор 70-х років ХХ ст. Піксель став одиницею нової реальності, в яку нас занурили комп’ютерні технології. У 2005 році Invader створив Мону Лізу з кубиків Рубіків (використавши більше 300 кубиків). У лютому 2020 року ця картина була продана за півмільйона доларів. Сам Invader вважає, що його експерименти – це гра з історією мистецтва.

Зовсім інше – включення кубика Рубіка у конкретний сюжет картини, що означає його смислове переміщення в іншу систему координат. Завдяки концептуальному підходу у мистецтві ми розкриваємо красу смислу твору як гру концепцій та ідей. Тут контекст часто грає більш вагому роль, ніж сам артефакт.

Розглянемо дві картини відомих черкаських художників, у яких присутній кубик Рубіка.

МИКОЛА ДЗВОНИК і ОЛЕКСАНДР ШЕПЕНЬКОВ, творчість яких представлено в експозиції Черкаського обласного художнього музею, обидва тяжіють до філософського осягнення світу. У їх роботах багато парадоксів, запитань про сенс буття, пошук істини, призначення людини, і їх ідеї, як правило, мають потужні проекції у сьогодення.

М. Дзвоник, автор розписів Свято-Михайлівського кафедрального Собору міста Черкас, пропонує нам «старе малярство», у якому середньовічна темрява осяяна божественним світлом.

О. Шепеньков – сучасний багатогранний художник, який працює в різних напрямах, автор багатьох візуальних метафор, що розкривають метафізичні підвалини буття.

І ось – дві картини різних художників, у яких ми бачимо один і той же образ – кубик Рубіка…

Так що ж такого таємничого у здавалося б звичайній іграшці?

Насамперед, образ кубика Рубіка – це пошук алгоритму з мінімальною кількістю операцій, яка визнана алгоритмом Бога (або числом Бога). Це означає, що з будь-якого стану кубика можна прийти в початкову єдність за 20 кроків-ходів. Але для більшості цей ідеал недосяжний. До того ж, в рамках життя однієї людини перебрати усі варіанти неможливо, адже існує 43 квінтильйона комбінацій розвитку гри.

Так, коли ми починаємо говорити про кубик Рубіка, то здається, метафорично – про життя в цілому, його сенс, стратегії і варіанти.

Сам Ерне Рубік вважає, що кубик потенційно можуть навчитися збирати усі, проте хтось вчиться швидше, а комусь на це не вистачить і життя. Рекордсменами у збиранні кубика є діти, творча фантазія яких дозволяє легко робити те, що є важкодоступним для вже дорослої людини. Що стосовно штучного інтелекту, то він знаходить алгоритм, рухаючись у зворотному напрямі від вже ідеально складеного кубика, і цей метод відрізняється від людської логіки.

Сучасні художники включають кубик Рубіка у контекст філософських роздумів про алгоритми долі, про пошук істини і єдино правильного рішення, про відповідність структури життя Абсолюту. Це намагання розкрити сутність гри, неперервну з нею інтеграцію, прийняття відповідальності за усе, що відбувається в житті, пошук простору свободи.

Кубик Рубіка змінив життя, насамперед, самого Рубіка. Постать Ерне є дещо загадковою. Він став мільйонером і створив свою фірму по виробництву іграшок. Вже у комп’ютерну добу він почав займатися розробкою відеоігор. Здається його зацікавило саме поняття «гра»! При цьому він надав перевагу відлюдницькому способу життя.

Ерне також намагається зрозуміти філософію свого власного творіння. В одному з інтерв’ю він сказав: «Той факт, що кожна грань куба складається з трьох шарів по три блоки, має велике значення. Число три, здається, має специфічний смисл, що виражено у деяких дивних зв’язках між людиною і природою. Мати–дитя–батько. Небо–земля–пекло. Творення–збереження–руйнування. Народження–життя–смерть». Цікаво, чи думають про це учасники спідкубінгу??

У відомому афоризмі Ерне Рубіка є дивна гра слів:

«Ми обертаємо кубик, і кубик скручує нас» («скрутити кубик» – синонім «збирати кубик»). Когось він дійсно фруструє, хто не може його зібрати, але когось він скручує – в сенсі «складає», «збирає» і «розвиває». Все як у житті…

Картина Миколи Дзвоника «Кубик Рубіка» (2010) знаходиться в експозиції Черкаського обласного художнього музею.

Картина Олександра Шепенькова «Етап» (2017) знаходиться у приватній колекції художника.

Засновниця та кураторка проекту "Ґендер та мистецька практика": Оксана Пушонкова