Мова
Мова
Білоус А. , ННІ історії і філософії, 3-Б
Тарас Шевченко та Оксана Коваленко
Про кохання Тараса Шевченка написано численні спогади, наукові дослідження, романи, поеми... У тому, кого і як кохає велика людина, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки політичних і життєвих ідеалів.
Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який шукав у коханні жіночий ідеал, співзвучний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності особистої та суспільної.
Емоційна і чутлива людина, Тарас Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Але зла доля переслідувала його все життя, лишаючи щастя жити в шлюбі, в коханні з дружиною, про яку мріяв, особливо в останні роки свого життя.
Тарас Шевченко
То хто ж вони були – музи, що надихали поета, дарували йому радість, навівали смуток, любили його і були кохані ним?
Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до Оксани Коваленко. Вона стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля – трагедією його серця. Перший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через сльози. Малий кріпачок саме переживав свою чергову підліткову депресію, сховавшись від усіх на пасовиську за Кирилівкою. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, з самими тільки вівцями. І раптом прийшла вона – така сама, як він, мала пастушка… Спогад про той поцілунок, яким висушила його сльози Оксана, згодом з’явився в одній із рідкісних ліричних поезій Шевченка.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились,
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали
А ми малими розійшлись,
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди.
Так писав Шевченко вже на засланні в далекому, дикому Косаралі, пригадуючи з далекого дитинства свою дружбу з одноліткою Оксаною.
Оксана Коваленко
Мати поета померла, коли йому пішов десятий рік, а вона, як ми бачимо, була ще свідком початку дружби сина з сусідською дочкою осиротіле, "обідране, трохи не голе", вбоге дитя часто переживало тяжкі хвилини: почуття безпритульності, сирітства охоплювало майбутнього великого поета, і лише зустрічі з коханою подругою були для нього хвилинами розради:
...бувало, щасливий,
Як побачить диво - твою красоту.
У сім'ю прийшла недобра мачуха, яка не злюбила сиріт, а найбільше Тараса, бо був він гордий і непоступливий. Не раз хлопчик тікав із дому до сестри Катерини, яка вийшла заміж і жила в іншому селі. А одного разу у батьківській хаті Тарас пережив дике насильство. У солдата, який у них ночував, Степанко, син мачухи, вкрав гроші, а звинуватили Тараса. Хлопець упік, сховався в кали нових кущах, а сестра Ярина і Оксаночка чотири дні носили йому туди їсти.
Один з яскравих моментів він одного разу, як найдорожчий спогад, відтворив у своєму вірші:
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом
Світло й радісно було на душі у тринадцятилітнього пастушка, було любо, "неначе в Бога ":
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та варто було тільки дитячій душі, зачарованій красою Божого світу, пройнятися усвідомленням сирітської самотини, і з неї зникав радісний настрій: все "почорніло", "помарніло":
Поглянув я на ягнята -
Не мої ягнята!
Обернувся я на хату -
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!
Але розрадниця була неподалік і своїми дитячими, чистими пестощами замінила сироті материнські пестощі:
...дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
І вмить повернулася до нього вся ясність і принадність дитячої безтурботності:
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади'.
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води
Але саме в ту щасливу пору, коли перші неясні поривання двох дитячих сердець стали набирати більш серйозної форми, їх розлучили: вони
... малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Оксана Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний "козачок" Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер – Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.
Робити малюнки з пам’яті у нього ще добре не виходило, і замість милого личка малої кріпачки на папері під його олівцем проступали обличчя прекрасних дам, які Тарас міг довго роздивлятися і перемальовувати з театральних афіш, мистецьких естампів чи паркових скульптур, яких досить було у великому місті. Так з’явився портрет "Погруддя жінки", в якому вгадуються риси обличчя французької актриси Адріани Лекуврер.
Першій музі геніального поета – Оксані – Тарас Шевченко присвятив поему "Мар'яна-черниця", саме про неї, по-дитячому світлу, казково-незабутню, згадував у поезіях "Три літа", "Мені тринадцятий минало", "Ми вкупочці колись росли". Дорогим ім'ям першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів.
Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років – уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок народжених від кріпака з Педиківки К.Сороки.
Тарас не надто переймався втраченим коханням. Життя тільки починалося, а він був уже відомим автором скандальних поезій та вдатним портретистом. Його столичні знайомства відкривали йому двері на бали та прийоми, які влаштовували в Україні провінційні аристократи.
Джерела:
1. Електронний ресурс: Режим доступу: http://taras-shevchenko.in.ua/statti/shevchenko_i_yogo_zhinky.html
2. Електронний ресурс: Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/making/ru469.html
3. Електронний ресурс: Режим доступу: http://chask.net/?p=26544
4. Електронний ресурс: Режим доступу: http://referatu.net.ua/newreferats/7381/190553
Тарас Шевченко та Оксана Коваленко
Про кохання Тараса Шевченка написано численні спогади, наукові дослідження, романи, поеми... У тому, кого і як кохає велика людина, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки політичних і життєвих ідеалів.
Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який шукав у коханні жіночий ідеал, співзвучний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності особистої та суспільної.
Емоційна і чутлива людина, Тарас Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Але зла доля переслідувала його все життя, лишаючи щастя жити в шлюбі, в коханні з дружиною, про яку мріяв, особливо в останні роки свого життя.
Тарас Шевченко
То хто ж вони були – музи, що надихали поета, дарували йому радість, навівали смуток, любили його і були кохані ним?
Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до Оксани Коваленко. Вона стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля – трагедією його серця. Перший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через сльози. Малий кріпачок саме переживав свою чергову підліткову депресію, сховавшись від усіх на пасовиську за Кирилівкою. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, з самими тільки вівцями. І раптом прийшла вона – така сама, як він, мала пастушка… Спогад про той поцілунок, яким висушила його сльози Оксана, згодом з’явився в одній із рідкісних ліричних поезій Шевченка.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились,
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали
А ми малими розійшлись,
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди.
Так писав Шевченко вже на засланні в далекому, дикому Косаралі, пригадуючи з далекого дитинства свою дружбу з одноліткою Оксаною.
Оксана Коваленко
Мати поета померла, коли йому пішов десятий рік, а вона, як ми бачимо, була ще свідком початку дружби сина з сусідською дочкою осиротіле, "обідране, трохи не голе", вбоге дитя часто переживало тяжкі хвилини: почуття безпритульності, сирітства охоплювало майбутнього великого поета, і лише зустрічі з коханою подругою були для нього хвилинами розради:
...бувало, щасливий,
Як побачить диво - твою красоту.
У сім'ю прийшла недобра мачуха, яка не злюбила сиріт, а найбільше Тараса, бо був він гордий і непоступливий. Не раз хлопчик тікав із дому до сестри Катерини, яка вийшла заміж і жила в іншому селі. А одного разу у батьківській хаті Тарас пережив дике насильство. У солдата, який у них ночував, Степанко, син мачухи, вкрав гроші, а звинуватили Тараса. Хлопець упік, сховався в кали нових кущах, а сестра Ярина і Оксаночка чотири дні носили йому туди їсти.
Один з яскравих моментів він одного разу, як найдорожчий спогад, відтворив у своєму вірші:
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом
Світло й радісно було на душі у тринадцятилітнього пастушка, було любо, "неначе в Бога ":
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та варто було тільки дитячій душі, зачарованій красою Божого світу, пройнятися усвідомленням сирітської самотини, і з неї зникав радісний настрій: все "почорніло", "помарніло":
Поглянув я на ягнята -
Не мої ягнята!
Обернувся я на хату -
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!
Але розрадниця була неподалік і своїми дитячими, чистими пестощами замінила сироті материнські пестощі:
...дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
І вмить повернулася до нього вся ясність і принадність дитячої безтурботності:
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади'.
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води
Але саме в ту щасливу пору, коли перші неясні поривання двох дитячих сердець стали набирати більш серйозної форми, їх розлучили: вони
... малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Оксана Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний "козачок" Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер – Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.
Робити малюнки з пам’яті у нього ще добре не виходило, і замість милого личка малої кріпачки на папері під його олівцем проступали обличчя прекрасних дам, які Тарас міг довго роздивлятися і перемальовувати з театральних афіш, мистецьких естампів чи паркових скульптур, яких досить було у великому місті. Так з’явився портрет "Погруддя жінки", в якому вгадуються риси обличчя французької актриси Адріани Лекуврер.
Першій музі геніального поета – Оксані – Тарас Шевченко присвятив поему "Мар'яна-черниця", саме про неї, по-дитячому світлу, казково-незабутню, згадував у поезіях "Три літа", "Мені тринадцятий минало", "Ми вкупочці колись росли". Дорогим ім'ям першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів.
Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років – уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок народжених від кріпака з Педиківки К.Сороки.
Тарас не надто переймався втраченим коханням. Життя тільки починалося, а він був уже відомим автором скандальних поезій та вдатним портретистом. Його столичні знайомства відкривали йому двері на бали та прийоми, які влаштовували в Україні провінційні аристократи.
Джерела:
1. Електронний ресурс: Режим доступу: http://taras-shevchenko.in.ua/statti/shevchenko_i_yogo_zhinky.html
2. Електронний ресурс: Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/making/ru469.html
3. Електронний ресурс: Режим доступу: http://chask.net/?p=26544
4. Електронний ресурс: Режим доступу: http://referatu.net.ua/newreferats/7381/190553