Коваленко Анастасія , ННІ історії і філософії, 3-Б

Богдан Хмельницький – Ганна Сомко, Гелена Чаплинська, Ганна Золотаренко

Перша письмова згадка про Суботів належить до початку XVII ст., коли він, як хутір, був власністю дрібного шляхтича, козацького сотника Михайла Хмельницького. Спершу М. Хмельницький перебував на службі при дворі коронного гетьмана С. Жолкевського на Львівщині, а пізніше перейшов на службу до Я. Даниловича. Коли Данилович став корсунським, а потім і чигиринським старостою, М. Хмельницький переселився до Чигирина. Спершу служив тут осадчим, тобто засновником нових поселень, пізніше дослужився до підстарости. В пущі, що була виділена йому, М. Хмельницький заклав хутір. Чи він назвав його Суботовим, чи цю назву пуща мала й раніше - невідомо.

Від початку свого заснування (1616) Суботів належав до Корсунського, а з 40-х років XVII ст. - до Чигиринського староства. Його мешканці займалися рільництвом і тваринництвом. Крім того, тут розвивалися ковальство, чинбарство, ткацтво та інші ремесла. Набували поширення промисли, насамперед млинарство і рибальство.

З Суботовим пов’язано багато сторінок життя і діяльності Богдана Хмельницького. Свої дитячі роки майбутній гетьман провів у Суботові. Він знехтував військовою кар’єрою на службі в магнатів і зв’язав свою долю з козацтвом. У битві під Цецорою в 1620 році Богдан потрапив у полон до турків. А через два роки, випущений з полону, вступив до Чигиринського реєстрового полку і водночас господарював у Суботові.

Саме з Суботовом пов’язане особисте життя гетьмана Богдана Хмельницького, хоча про нього відомо зовсім небагато. Обставини складалися так, що впродовж свого життя він одружувався тричі. Близько 1625 року Богдан узяв шлюб з Ганною Сомко, сестрою переяславського міщанина, пізніше кандидата в гетьмани Якима Сомка. Саме з цією жінкою Б.Хмельницький знайшов сімейний затишок. Вона народила йому 6 (за деякими даними 7) дітей – 2 синів (Тимоша і Юрія) та чотирьох дочок (Катерина, Степанида, імена інших не встановлено). Слабке здоров’я рано обірвало життя Ганни Сомко. Вона померла близько 1647 року.

Хмельницькому було 45, коли захворіла його дружина Ганна. Після народження 4-й дитини вона не мала сил займатися родиною та господарством. Саме тоді у родині Хмельницьких і з’явилася помічниця на ім’я Гелена. Вона була сиротою, дочкою шляхетних, але збіднілих дворян. І не могла розраховувати на вдалий шлюб, адже не мала батьківського спадку. Однак мала дещо більше – неймовірну вроду. Родовід цієї жінки невідомий. Очевидно, вона народилася в Україні, бо дотримувалась православного церковного обряду. В народі її називали «ляшкою», мабуть тому, що батько походив з Речі Посполитої.

За однією з версій, Мотрона походила з брацлавської православної шляхти. Історик Вацлав Мацієвський подає, що Анна Чаплинська була донькою Даніеля Чаплинського (Чапліцького) гербу Котвич, саме вона його звільнила з 4-денного арешту або сприяла цьому. Чапліцькі походять з шляхти руської.

За іншою версією, припускають, що вона походила з польської шляхти, її дівоче призвище було Коморовська гербу Корчак, при хрещенні мала ім'я Гелена.

У 17 столітті шлюби здебільшого були не любовними, а політичними та комерційними союзами. Таким був і шлюб небагатого Хмельницького. До одруження він бачив свою наречену Ганну Сомко лише кілька разів. Потім було весілля і 10 років розміреного спокійного життя.

З появою Гелени маєток ожив. Молода працьовита полячка з хатньої робітниці швидко перетворилася на члена родини. Зазвичай спокійний, та навіть відсторонений Хмельницький змінився. Він вперше за багато років із задоволенням затримувався вдома і військові наради проводив тепер лише у Суботові. Богдан лютував на самого себе, бо не знав, як поводитися. Гелені на той час було лише 20, а Хмельницькому – удвічі більше. Та 1647 року сталося горе: здоров’я дружини раптом погіршилося і вона померла.

Перший вдалий шлюб приніс йому гроші, другий міг би сприяти кар’єрі. А кохання… Хіба воно зникне, якщо він одружиться з іншою? Гелена випадково почула, як Богдан говорив комусь із старшини про своє майбутнє одруження, навіть радився, підбирав вдалу партію. Саме у момент найбільшого відчаю Гелена побачила нового гостя, який приїхав до Хмельницького – Чигиринського підстаросту Данила Чаплинського. І саме цей чоловік зіграв фатальну роль у житті Гелени та Богдана.

Він був дрібним шляхтичем та мав хороші зв’язки при дворі. 50-річний вдівець часто навідувався до Суботова, але не у справах. Навпаки, Хмельницького він терпіти не міг, та надто вже подобалась йому красуня Гелена.

Останній приїзд Чаплинського змінив усе. Того ранку Суботів здригнувся від страшного тупоту кінських копит. Просто на маєток із шаленою швидкістю нісся загін козаків. Вони налетіли на подвір’я і шматували кожного, хто траплявся на шляху. Заради Гелени Данило спалив маєток і наказав нагайками побити сина Хмельницького Остапа, який спробував захистити дім. Ані Хмельницького, ані його старших синів удома не було. Нікого, крім Гелени.

Саме тоді Богдан зрозумів: жінка, яка була йому потрібна, завжди знаходилася поруч. Він вирішив повернути Гелену, чого б це йому не коштувало. Тоді він навіть не підозрював, що цією ціною стане визволення України.

Хмельницький вирушає до Польщі. І тільки там дізнається: Чаплинський добре підготувався до свого злочину. Перед тим як спалити маєток, він довго збирав документи на право власності і за ними виходило, що рід Хмельницьких не мав права володіти Суботовом. У них на це був лише неписьмовий дозвіл короля.

Та Хмельницький не боявся. Він був впевнений, що король захистить його права. Та відповідь короля стала для нього ударом. Король і не збирався допомагати сотнику… Ця історія детально описана у літописі Граб’янки.

Повернувшись додому, сотник збирає невеличкий загін реєстрових козаків просто до маєтку Чаплинського. Та загін розбили вщент, а самого Хмельницького кинули у в’язницю. Сотника оголосили зрадником та позбавили усіх прав та вольностей. Тоді ж він дізнався: його кохана Гелена вийшла заміж за Чаплинського.

Історики припускають: колишнього старосту викупив з неволі його близький друг, полковник Кричевський. Та існує й інша, доволі суперечлива версія. Чаплинський погодився звільнити Хмельницького за однієї умови: Гелена більше ніколи не згадає цього чоловіка. Цю версію довгий час вважали міфом, поки дослідники не з’ясували, що описана історія – не вигадка. У літописі Самійла Величка чітко вказано, що саме завдяки Гелені Богдан Хмельницький опинився на волі. Автор вкладає у вуста Богдана такі компліменти на її адресу:

«І коли б не допомогла своєю участю й проханням Чаплинська, ця розсудлива невинних людей жалібниця-Есфір, то не знаю, що б сталося від ворожого наклепу Чаплинського з моєю головою далі?»

У Чигирині він надовго не затримався. Разом із сином він поїхав на Січ, туди, куди не насмілювалися наближатися найкращі слуги корони польської. Хортицю поляки вважали місцем небезпечних бунтарів. Хмельницький став першим гетьманом, якому вдалося згуртувати цю силу і перетворити її на потужну дисципліновану армію, якої боялася вся Європа.

Тоді Січ жила переважно набігами та веселими гулянками. Часто козаки-найманці допомагали сусіднім державам боротися проти турків і татар, але громадянською позицією не переймалися. Саме тоді, коли на Січ приїхав ображений Богдан, він збурив цю некеровану силу закликом – захистити православну церкву та Україну, покарати поляків. І тоді енергія козаків нарешті отримала вектор.

Запальний характер. Відвага. Мудрість. Його поважали і боялися. Жодним вчинком чи словом він не видав своєї таємниці. Поступово він зібрав величезне військо і готувався до війни. Він навіть наважився попросити військової підтримки у татар. Але оскільки не міг заплатити зараз, то мав залишити татарам найцінніше – свого сина.

Тим часом поляки знали, що десь на сході Хмельницький організував повстання. Король, який не підозрював про силу війська Хмельницького, послав йому назустріч 30 тисячну армію. Війська розділили на 2 частини. Реєстрові козаки разом зі старшиною мали дістатися ворожого табору по Дніпру. Польські драгуни вирушили суходолом. У гетьмана не було шансів. Але в останній момент сталося непередбачуване: Хмельницькому вдалося переконати реєстрових козаків підтримати його. Саме ця подія стала вирішальною у війні, з якої почалася нова епоха в історії України.

Під Жовтими Водами Хмельницький вщент розгромив найкращу польську армію та повернув з татарської неволі свого сина. За Тимоша він розрахувався взятими у полон знатними шляхтичами. Одна битва змінювалася іншою. Хмельницький не давав перепочинку ні собі, ні війську.

Вона чекала цього довгі місяці. І жодного разу не порушила обіцянку, дану своєму чоловікові. У присутності Чаплинського Гелена більше не згадувала Хмельницького. Та у цьому не було потреби. Ім’я гетьмана було у всіх на устах. Поляки у Чигирині посилили охорону і чекали на війська короля, але марно. Козаки взяли Чигирин практично без зусиль. В останню мить перед від’їздом дружина Чаплинського відмовилась тікати з ним.

Гетьман не міг повірити. Вона не поїхала, вона лишилася заради нього. Гелена хотіла покаятися, розказати про причину одруження, усе пояснити. Але Богдану було байдуже. Вони повінчалися наступного ж дня, хоча розуміли, що цей шлюб не може бути дійсним. Так Гелена знову стала незаконною дружиною Богдана.

Здавалося, перемоги ще ніколи не давалися йому так легко. Людині з таким статусом уже не треба було нічого просити. Церква сама про все подбала. Це був небачений випадок: вперше церква визнала шлюб Хмельницького та Гелени. І це при живому її чоловікові.

Та чому Хмельницький не довів цю війну до кінця? У будь-якому разі, замість скерувати військо на Варшаву, Хмельницький повертає його до Чигирина, до своєї гетьманської столиці. А з королем Яном Казимиром укладає мирну угоду, за якою Польща визнала незалежну козацьку державу та обіцяла не втручатися у її устрій. Це стосувалося лише незначної території навколо Києва та Чигирина. Решта земель разом із селянами, як і раніше, були за шляхтою.

Сторони розійшлися, а гетьман поспішив додому, до Чигирина, де на нього чекала Гелена. З того часу Хмельницький майже не залишав своєї резиденції. Та спокій тривав недовго. 1651 року Чигирином пронеслася звістка: поляки порушили Зборівську угоду і виступили на територію України. Вирушаючи на нову війну, Хмельницький не знав, що більше ніколи не побачить своєї коханої.

Хоча сам Богдан палко кохав Гелену, його оточення (насамперед сини) бажало позбутися її. Серед старшини гетьманшу називали «ляшкою» і підозрювали у зв'язках із колишнім чоловіком Чаплинським. У травні 1651 року, відомий своїм крутим норовом Тиміш Хмельницький, під час перебування батька у поході, стратив свою ненависну мачуху, повісивши її на воротах садиби. Про це так повідомляв 14 червня 1651 року шляхтич Кшицький: «Кажуть, Хмельницький наказав жінку свою повісити за те, що виявлено перехоплені листи Чаплинського до неї про те, щоб вона всі скарби закопала в землю, а самого Хмельницького отруїла».

Прямих доказів про зраду Гелени немає. Можливо, звинувачення їй були сфабриковані старшинською опозицією, особисто Тимошем. М. Грушевський вказує, що Богдан Хмельницький перед битвою під Берестечком отримав відомості від Тимоша про нестачу коштів у козацькій скарбниці, доручив йому розслідування цієї справи. У результаті гетьманьский син довів, що гроші вкрала його мачуха Гелена та її потаємний коханець - управитель скарбниці. 20 травня 1651 року Богданові прийшло повідомлення, що Тиміш стратив їх обох (повісив). Звістка про смерть Мотрони завдала сильного душевного удару для Хмельницького, і напевно, була однією з причин поразок козаків під Берестечком.

Епізод подружньої зради, сама Гелена залишаються предметом багатьох наукових і публіцистичних спекуляцій.

З Суботовим пов’язано багато видатних подій періоду визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Він увійшов до Чигиринської сотні Чигиринського полку. Жалуваною грамотою від 6 квітня 1654 року цар надав Чигиринське староство, в т. ч. й Суботів, на гетьманську булаву. Іншою грамотою він підтвердив королівські універсали про права Богдана Хмельницького на Суботів.

З Суботова гетьман керував збройними силами України, спрямовував навальні удари полків, які рейдували тилами польської шляхти, руйнували ворожі фортеці та піднімали народ на боротьбу. Тут він підписував свої універсали до народу. Неподалік від центру села, куди збігаються всі вулиці, у глибокій долині над струмочком, що тече до Тясьмину, стоять три криниці. їх викопано за часів Богдана Хмельницького. Ці криниці є символом священної дружби трьох братніх народів - українського, російського і білоруського.

Незабаром Богдан Хмельницький одружився втретє – з сестрою ніжинського полковника Івана Золотаренка, Ганною, вдовою полковника Пилипа (прізвище не відоме). Вона приєднала до сім’ї Хмельницького дітей від свого першого шлюбу. Богдан вінчався з нею в Корсуні 1651 р. Ця жінка на критичному трагічному зламі життя гетьмана стала йому справжньою опорою. Поважна, хороша господиня, вона користувалася загальною пошаною в оточенні гетьмана Богдана Хмельницького, видавала навіть універсали на зразок гетьманських. Її універсал Густинському монастиреві 22 липня 1655 р. підписаний «Гетьманова Ганна Богданова Хмельницька» з печаткою та родовим гербом «Абданк» з хрестом. Ганна Золотаренко була вірною дружиною гетьмана до кінця його життя. Померла 1677 р. черницею Печерського жіночого монастиря.

Як і Чигирин, Суботів був осередком гетьманської влади й дипломатії. Підписи гетьмана на документах «Дано з Суботова» знали в багатьох країнах. У Суботові Богдан Хмельницький писав листи до Москви. 12 серпня 1653 року він звернувся звідси до московського патріарха Никона з проханням поклопотати перед царем про «швидку і щонайшвидшу військову допомогу для оборони України від супротивника». Тут же гетьман приймав російські посольства, зокрема 27 серпня 1653 року - царського посла І. Фоміна. 26 листопада наступного року - посла Тургенева, з яким обговорював питання про дальше зміцнення зв’язків між Україною і Росією.

У Суботові 27 липня 1657 року в Іллінській церкві гетьмана і поховано, як заповідав небіжчик.

За Богдана Хмельницького Суботів став досить значним осередком культури. Гетьман мав велику бібліотеку, а вихованець Києво-Могилянської колегії чернець Добродіяшко навчав його сина Юрія латині й музики. Великий інтерес становили тут будівлі та їх архітектура. Як і в Чигирині, в Суботові був будинок гетьмана, а поряд з ним будинки козацької старшини.

Напроти гетьманського палацу в 1653 році побудовано Іллінську церкву, яка повністю збереглася до нашого часу. Церква будувалася як родинна усипальниця Хмельницьких. На подвір’ї Суботівського палацу гетьмана стояла також дерев’яна Михайлівська церква, в якій, за описом Павла Алеппського, поховано гетьманового сина Тимоша. Після смерті Богдана Хмельницького Суботів утратив своє значення.

ДЖЕРЕЛА

1. Жінки Хмельницького [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ck.ridna.ua/2015/06/18/zhinky-hetmana-bohda...nytskoho

2. Суботів [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ukrssr.com.ua/cherkass/chigirinskiy/subotiv-chigirinskiy

3. Історія кохання гетьмана Богдана Хмельницького [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.uamodna.com/articles/istoriya-kohannya-getjmana-bogdana/

Руїни дому Богдана Хмельницького. Суботів

Суботів. Реконструкція