Мова
Мова
28 листопада 2016 року відбувся відкритий семінар "Гендерна ідентичність: шляхи уТІЛення" (ауд. 258, 4 корпус, 11.00) координатор: Пушонкова Оксана Анатоліївна.
Учасники: Студенти ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва.
Мета: Дослідити особливості сучасних візуальних репрезентацій гендеру у культурі.
Основна теза: О.Гомілко констатує зв’язок між людською тілесністю і суспільним ладом: “Тіло є активним учасником суспільного буття. Розвиток тілесних сил людини створює ту тілесну форму, яка тільки й уможливлює існування людської особи у відповідному соціумі… /…/Без відповідних якостей тіла та психіки людина нездатна бути учасником різноманітних суспільних практик” . Гомілко Ольга. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософському дискурсі. – К.: Наукова думка, 2001. – С.197.
Доповіді й презентації:
1. "Тіло" і "тілесність" у соціально-філософському контексті (Гомон Наталія).
2. Гендерна ідентичність та її візуальні коди (Нечитайло Ілона).
3. Образи жінок і чоловіків у мас-медіа (Домаш Людмила).
4. Гендерна дисфорія (Цимбалюк Аліна).
5. Фетишизація людського тіла у сучасній візуальній культурі (Пляченко Ліана).
6. Спокуса: між цнотою та цинізмом (Шраменко Станіслав).
7. Репрезентація тіла у сучасній фотографії (Сень Вікторія).
8. Стереотипи сучасної реклами (Школьна Д., Щербина В., Шепелєва А.).
Висновок. Візуальні репрезентації гендеру в культурі демонструють широке коло ідентифікаційних практик, від штучної та спотвореної тілесності до повернення "природного тіла". Екранні образи формують уявлення про плинність та мінливість гендерної ідентичності та через втрату орієнтирів вдаються до гіперболізації окремих фрагментів тіла, тим самим нівелюючи тілесність як репрезентант культурного коду. У виховних стратегіях важливо звертати увагу на історичні аспекти розвитку тілесності та її соціокультурні контексти.
Учасники: Студенти ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва.
Мета: Дослідити особливості сучасних візуальних репрезентацій гендеру у культурі.
Основна теза: О.Гомілко констатує зв’язок між людською тілесністю і суспільним ладом: “Тіло є активним учасником суспільного буття. Розвиток тілесних сил людини створює ту тілесну форму, яка тільки й уможливлює існування людської особи у відповідному соціумі… /…/Без відповідних якостей тіла та психіки людина нездатна бути учасником різноманітних суспільних практик” . Гомілко Ольга. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософському дискурсі. – К.: Наукова думка, 2001. – С.197.
Доповіді й презентації:
1. "Тіло" і "тілесність" у соціально-філософському контексті (Гомон Наталія).
2. Гендерна ідентичність та її візуальні коди (Нечитайло Ілона).
3. Образи жінок і чоловіків у мас-медіа (Домаш Людмила).
4. Гендерна дисфорія (Цимбалюк Аліна).
5. Фетишизація людського тіла у сучасній візуальній культурі (Пляченко Ліана).
6. Спокуса: між цнотою та цинізмом (Шраменко Станіслав).
7. Репрезентація тіла у сучасній фотографії (Сень Вікторія).
8. Стереотипи сучасної реклами (Школьна Д., Щербина В., Шепелєва А.).
Висновок. Візуальні репрезентації гендеру в культурі демонструють широке коло ідентифікаційних практик, від штучної та спотвореної тілесності до повернення "природного тіла". Екранні образи формують уявлення про плинність та мінливість гендерної ідентичності та через втрату орієнтирів вдаються до гіперболізації окремих фрагментів тіла, тим самим нівелюючи тілесність як репрезентант культурного коду. У виховних стратегіях важливо звертати увагу на історичні аспекти розвитку тілесності та її соціокультурні контексти.
" data-image="/storage/app/uploads/public/583/c4c/bf1/583c4cbf19111617801445.jpg" data-services="vkontakte,facebook,odnoklassniki,gplus,twitter">