Мова
Мова
Нині шкільна освіта реформується: освітяни запроваджують інновації, але зважають і на ефективні системи минулого. Освіта стане більш диференційованою та профільною, як це було в гімназіях XIX століття, але все ж є багато відмінностей. Що змінилося і чому сучасним школярем бути веселіше – дізнаєтеся далі.
Учні організовували проекти взаємодопомоги
В тогочасних гімназіях навчалися діти з різним фінансовим становищем, і взаємопідтримка була частиною життя колективу. Часто діти готувалися разом до занять, передавали з рук у руки газети, літературу. Не залишалися осторонь і в скрутні моменти. Для фінансової підтримки гімназисти організовували каси взаємодопомоги. Як це функціонувало? Вихованці з власних коштів здавали по 1 копійці до каси. Той, хто мав потребу, міг позичити безвідсотково кошти, наприклад, 50 копійок на сплату кількох обідів. У такий спосіб учні вчилися організовувати соціальні проекти, відчували згуртованість і взаємопідтримку.
До навчання заохочували стипендіями та відзнаками
Кожен класний наставник прагнув першості своїх вихованців у навчанні та дисципліні, а тому заохочував найкращих гімназистів. У ті часи була поширена практика іменних стипендій найбільш здібним і старанним учням, часто ці стипендії організовували самі ж гімназисти. Виділяли допомогу і на “матеріальну підтримку”, оплату за навчання, шкільні обіди. За академічні успіхи учням дарували навчальну та художню літературу, котра була менш доступною, ніж сьогодні.
Після кожного семестру гімназисти проходили атестацію у вигляді контрольної роботи за весь курс матеріалу, навчальний рік завершувався іспитами з окремих дисциплін. Ці перевірки спонукали системно і старанно навчатися, адже всі прагнули отримати високі оцінки і забезпечити собі краще майбутнє.
Звичні для нас заохочення: похвальний лист, дошка пошани, нагорода золотою та срібною медаллю, урочистий акт випуску – все це було частиною життя і черкаських гімназистів у ХІХ-XX столітті. Випускники-медалісти мали значні переваги під час вступу до вищих навчальних закладів, проте навіть зі срібною медаллю можна було чекати не один рік, щоб стати студентом університету.
Оксана Драч - доктор історичних наук, професор
Перша міністерська чоловіча гімназія (нині – Черкаське музичне училище імені С.С. Гулака-Артемовського)
У гімназії вели спеціальний облік дотримання дисципліни
У смиренності вихованців тримав основний предмет – Закон Божий. Щоранку в присутності директора, інспекторів і викладачів проводилася молитва. Під час занять за порядком слідкував класний наставник, який міг бути присутнім на кожному уроці. До того ж, у гімназіях вели не тільки рейтинг успішності, а й рейтинг дотримання дисципліни. За порушення правил учнів позбавляли шансу закінчити заклад з відзнакою.
Гімназисти мали носити уніформу та учнівський квиток навіть у післяурочний час. Підловивши гімназиста на якомусь ексцесі, містяни могли зафіксувати це в учнівському квитку. Порушники дисципліни отримували покарання: їм забороняли відвідувати культурні заходи, а то й узагалі ходити по вулицях, позбавляли обіду, був навіть учнівський карцер. Навчальні заклади дуже дорожили своїм престижем. За серйозні проступки учнів виганяли з гімназії без права вступати до інших закладів.
Жіноча гімназія (зараз – будівля Центру дитячої та юнацької творчості)
Контроль та суворі правила – таким було учнівське життя в минулому, прояви індивідуальності та самовираження не допускалися. Звичайно, гімназисти прагнули вийти за рамки, бути в курсі всіх подій. Вони таємно обмінювалися недозволеною літературою та газетами, створювали гуртки.
Зараз школярі мають багато інформації у вільному доступі та варіантів для вираження власної індивідуальності, а за непослух ніхто не позбавить дитину обіду. Чи цінує сучасний учень освіту так само, як її сприймали раніше? Ми не судитимемо, в сучасному світі – кожному своє.
Таїсія Поєдинок
Джерело: http://in.ck.ua/ua
Учні організовували проекти взаємодопомоги
В тогочасних гімназіях навчалися діти з різним фінансовим становищем, і взаємопідтримка була частиною життя колективу. Часто діти готувалися разом до занять, передавали з рук у руки газети, літературу. Не залишалися осторонь і в скрутні моменти. Для фінансової підтримки гімназисти організовували каси взаємодопомоги. Як це функціонувало? Вихованці з власних коштів здавали по 1 копійці до каси. Той, хто мав потребу, міг позичити безвідсотково кошти, наприклад, 50 копійок на сплату кількох обідів. У такий спосіб учні вчилися організовувати соціальні проекти, відчували згуртованість і взаємопідтримку.
До навчання заохочували стипендіями та відзнаками
Кожен класний наставник прагнув першості своїх вихованців у навчанні та дисципліні, а тому заохочував найкращих гімназистів. У ті часи була поширена практика іменних стипендій найбільш здібним і старанним учням, часто ці стипендії організовували самі ж гімназисти. Виділяли допомогу і на “матеріальну підтримку”, оплату за навчання, шкільні обіди. За академічні успіхи учням дарували навчальну та художню літературу, котра була менш доступною, ніж сьогодні.
Після кожного семестру гімназисти проходили атестацію у вигляді контрольної роботи за весь курс матеріалу, навчальний рік завершувався іспитами з окремих дисциплін. Ці перевірки спонукали системно і старанно навчатися, адже всі прагнули отримати високі оцінки і забезпечити собі краще майбутнє.
Звичні для нас заохочення: похвальний лист, дошка пошани, нагорода золотою та срібною медаллю, урочистий акт випуску – все це було частиною життя і черкаських гімназистів у ХІХ-XX столітті. Випускники-медалісти мали значні переваги під час вступу до вищих навчальних закладів, проте навіть зі срібною медаллю можна було чекати не один рік, щоб стати студентом університету.
Оксана Драч - доктор історичних наук, професор
Перша міністерська чоловіча гімназія (нині – Черкаське музичне училище імені С.С. Гулака-Артемовського)
У гімназії вели спеціальний облік дотримання дисципліни
У смиренності вихованців тримав основний предмет – Закон Божий. Щоранку в присутності директора, інспекторів і викладачів проводилася молитва. Під час занять за порядком слідкував класний наставник, який міг бути присутнім на кожному уроці. До того ж, у гімназіях вели не тільки рейтинг успішності, а й рейтинг дотримання дисципліни. За порушення правил учнів позбавляли шансу закінчити заклад з відзнакою.
Гімназисти мали носити уніформу та учнівський квиток навіть у післяурочний час. Підловивши гімназиста на якомусь ексцесі, містяни могли зафіксувати це в учнівському квитку. Порушники дисципліни отримували покарання: їм забороняли відвідувати культурні заходи, а то й узагалі ходити по вулицях, позбавляли обіду, був навіть учнівський карцер. Навчальні заклади дуже дорожили своїм престижем. За серйозні проступки учнів виганяли з гімназії без права вступати до інших закладів.
Жіноча гімназія (зараз – будівля Центру дитячої та юнацької творчості)
Контроль та суворі правила – таким було учнівське життя в минулому, прояви індивідуальності та самовираження не допускалися. Звичайно, гімназисти прагнули вийти за рамки, бути в курсі всіх подій. Вони таємно обмінювалися недозволеною літературою та газетами, створювали гуртки.
Зараз школярі мають багато інформації у вільному доступі та варіантів для вираження власної індивідуальності, а за непослух ніхто не позбавить дитину обіду. Чи цінує сучасний учень освіту так само, як її сприймали раніше? Ми не судитимемо, в сучасному світі – кожному своє.
Таїсія Поєдинок
Джерело: http://in.ck.ua/ua