«Віброфон» Сергія Козаченка

«Віброфон» Сергія Козаченка

/арт-філософія/

Про що виставка «Віброфон»? Про можливість не стільки побачити, скільки відчути: увесь світ – вібрація, що розгортається зсередини невідомості.

Усі персональні виставки художника – це певні події, провокації, концентровані ідеї, які хотілося б осмислити загалом у єдиному просторі або «уявному музеї», розкрити закономірності впливу часу на образотворення. У моменти анонсування проєктів Сергія Козаченка завжди цікаво: що буде на цей раз?

В Інтернет-просторі «плаває» образ його архаїчної риби з виставки у Черкаському музеї 2010 року як фрагмент більш ранніх пошуків автора. У 2023 році художник розчиняє світ у вібраціях, засвідчує своїми творами, що звук, колір, смак, дотик – все це вібрації, від поверхонь планет до думок. Так художник досліджує зміни уявлень про образ і про реальність.

Своєрідною метафорою цих змін є перфоменс з артпроєкту 2021 року «EXIT» – «Калейдоскоп». Калейдоскоп було створено Сергієм разом з Олександром Дувінським не лише як твір для споглядання, зокрема можна було торкатися та зазирати у скельце, покрутивши ручку. Якщо прискорити обертання – зображення зливалося в дещо нерозрізнене.

У концепті це символізувало багато речей, зокрема час і «марність спроб набуття чітких індивідуальних форм в рухомому світі». У русі полярності нівелюються, а на ще більшій швидкості грань між ними взагалі прибирається. Можливо «Віброфон» презентує реальність на вже надмірній швидкості, образи стають менш впізнаваними, але ще зберігається умовна межа між протилежностями і спроба осягнути «виворіт» того, що ми називаємо реальністю.

Комусь «Віброфон» здається мімікрійною ентропією (хаосом, процесом розсіювання і розпаду), комусь – «обнуленням» з подальшим народженням нового світу. У будь-якому разі абстракція Козаченка – це не абстракція, це – реальність, її тонкі стани, пошук через мистецтво «межі» між мисленням і буттям.

Сприймання робіт Сергія не є «інтелектуальним дешифруванням». У класичному розумінні це – саморозкриття задуму. Як зазначає художник: «До робіт не треба підходити з питаннями, їх треба слухати – вони самі все розкажуть».

«Віброфон» має дивний післясмак, як після знайомства з чимось абсолютно невідомим. Невідоме бентежить (навіть тривожить) повсякденний розум, який шукає аналогів, впізнаваних образів-«фреймів», хоча б якогось пояснення, концепту, раціоналізації. Подібних «зачіпок» тут немає. Навіть «уламки», які в культурі зазвичай чітко ідентифікуються як фрагменти певної зруйнованої форми, тут неможливо впізнати.

Підозрюємо, що автор занурює глядача у тотальну невідомість, умовність усього, що ми знаємо, у світ поза будь-якими репрезентаціями.

Художник рефлексує до-історію, артефакти, що не антропоморфізуються, грає з субстанційністю, досліджує межу між легкістю – важкістю, присутністю – відсутністю, смаком, звуком і дотиком. Часом складні палімпсести як об'ємні візуальні наративи, розповідають доволі таки відверті історії.

Гіпнотична невизначеність творів Сергія Козаченка сприймається глядачами по-різному, пробуджуючи філософські аналогії Зустрічі з невідомим, невимовним, незбагненним, непроявленим, неможливим і замежовим.

Запрошуємо відвідати виставку та залишити художнику кілька думок-рефлексій стосовно його картин.

Виставка діє до 7 жовтня 2023 року.

Про автора: Сергій Козаченко народився у 1963 році в м.Сміла. Має технічну освіту. Своїм вчителем з фаху вважає відомого одеського художника Сергія Удовиченка. Активно займається промисловою графікою, володіє різноманітними графічними техніками. З першої персональної виставки у Черкасах (1987 рік) розпочав свій творчий шлях. Художник є активним учасником арт-проєктів у США, Польщі, в Україні – у Львові, Києві, Черкасах.

Інвазія. 2023 Полотно, мішана техніка