Психоаналіз в кіно

12 квітня 2017 року відбулося засідання кінолекторію з теми «ПСИХОАНАЛІЗ В КІНО»

Організатори: Пушонкова О. А., Зайцева С. Л.

Модератори: Країло Альона, Реп᾿ях Юлія, Литвиненко Анастасія, Городнюк Юлія, Чорниш Аліна.

Учасники: студенти ННІ історії і філософії.

Актуальність психоаналітичного ракурсу аналізу кінострічок сьогодні загальновідомий факт. Проте учасники зібралися для того, щоб з᾿ясувати, чи є сенс виділяти окремо психоаналітичне кіно, якщо методологія кінокритики і так передбачає психоаналіз. Аліна Чорниш звернула увагу на розвиток відносин між кіно і психоаналізом з моменту їх майже одночасного виникнення (1895), дослідила вплив кіно на органи чуття, адже кіно «говорить» з несвідомим безпосередньо. Аліна порівняла роботу кіно і сновидіння через розкриття механізмів згущення, зміщення, символічного уявлення, розкрила переваги і недоліки «кіноока» у їх розкритті порівняно з літературним твором. Юлія Городнюк зробила співставлення образів книги Поланіка та кінострічки Фінчера «Бойцовський клуб», відстоюючи ідею переваги літературного образу у вираженні змін в ідентичності людини.

Альона Країло презентувала кінострічку Д. Кроненберга «Небезпечний метод» - приклад того, як засобами кінематографу можна показати суть психоаналітичного процесу. В обговоренні було актуалізовано гендерний аспект проблематики фільму, виходячи з розуміння психоаналізу як продукту фалоцентричної культури з домінантою чоловічого погляду на світ.

Разом з Юлією Реп᾿ях спробували зрозуміти привабливість для сучасної молоді теми множинної особистості та дисоціативних розладів на прикладі кінострічки «Спліт» Найта Ш᾿ямалана, ідентичності, яку можна назвати «особистість-колектив». Як кінострічка так і всім відома книга Кіза Деніела про Біллі Міллігана потребує для інтерпретації вже більш сучасної методологічної основи, наприклад, психоаналізу Жака Лакана.

Анастасія Литвиненко розповіла про кінострічку Д.Мейбері «Піджак» у контексті модифікації ідей психоаналізу у трансперсональній теорії Станіслава Грофа. Ідеї зміни майбутнього шляхом коригування минулого формують поле релятивного тлумачення реальності й самої людини, розкриваючи глибини психіки у колективних архетипних образах.

Пушонкова Оксана зазначила, що вірогідно фройдівський метод був лише відправною точкою тих змін у ставленні людини до світу, які відбулися протягом ХХ століття. Тому змінюються не лише кінообрази на рівнях форми і змісту, а й способи їх інтерпретації. Зайцева Світлана додала, що кіно як засіб художнього вираження дає інструменти оволодіння універсальними конфліктами та травматичними переживаннями.

Оксана Пушонкова