​Проект «Черкащина: відома й невідома історія»

Проект «Черкащина: відома й невідома історія»

(у межах теми розвитку музейної діяльності на 2016 рік

«Музеї і культурні ландшафти»)

Місце проведення: Черкаський обласний художній музей («Ніч у музеї – 2016»), 14 травня 2016 рік

Мета проекту: формування регіонального патріотизму та національної самосвідомості; вивчення традиції як духовної взаємодії поколінь з їх ціннісними пріоритетами, способами самопрезентації та гендерними стереотипами.

Одна з актуальних функцій сучасного регіонального музею – не лише зберігати інформацію про фондові колекції, а й виступати центром краєзнавчих досліджень, розповсюджувати знання про культурну спадщину, яка зберігається як усередині, так і поза стінами музею. Вивчення та інтерпретація культурної спадщини пов᾿язані з актуальними завданнями культурної політики, такими як захист, збереження і розвиток природних ландшафтів, сприяння розвитку культурного туризму, збереження історичних і культурних цінностей, які є частиною ландшафту. Краєзнавчий аспект музейної діяльності забезпечує неперервність відтворення культурно-історичного досвіду, що є головною умовою культурного існування людства й формування людини через власний досвід.

Музеї мають стати «продовженим музеєм», тобто розглядати традиційні форми як через інтерпретацію глобальних культурних процесів, так і через вивчення історії рідного краю, відомої і невідомої.

Проект складається з двох частин:

Черкащина є осередком концентрації пам’яток культурної спадщини, нетлінних свідчень подій та процесів, які мали вплив на хід не тільки української, а й загальноєвропейської та світової історії.

Черкащина – батьківщина духовного пророка України Тараса Шевченка, з нею пов'язані життя і діяльність Б.Хмельницького, Д. Вишневецького, П.Дорошенка, І.Нечуя-Левицького, М. Старицького, М.Максимовича, С.С. Гулака-Артемовського А.Кримського, Г. Падалки, Т.Осьмачки, О.Кошиця, К.Стеценка, В.Авраменка, П. Юркевича І.Черняховського, К.Дерев’янка, В.Симоненка, Д.Нарбута та багатьох інших визначних державних, політичних, військових діячів, корифеїв літератури, науки, мистецтва.

Все це є життєдайним джерелом, що в історично-духовному плані працює на розвиток духовної сфери, української національної культури, дає можливості для становлення і розвитку інфраструктури туризму.

Для проекту підготовлено інтерактивну карту Черкаської області з позначенням усіх районів з населеними пунктами.

Інтерактивна карта Черкаської області має представити не лише об᾿єкти «Золотої підкови Черкащини», а й ту невідому історію, яка існує в легендах, спогадах, і пов᾿язана з сакральними місцями нашого краю, які є частиною неофіційних туристичних маршрутів.

«Я»-традиція. Невід᾿ємною частиною дослідження історії свого краю є дослідження історії свого роду, що пов᾿язано з топосом малої Вітчизни, тими універсаліями культури, які задають характер трансляції унікальних культурних цінностей. Поняття «род», «покоління», «родове древо» є основою пошукової діяльності студентів, які проживають в тому або іншому куточку України.

Сьогодні молодь активно та глибоко цікавиться проблемами генеалогії, намагається усвідомити значення та місце своєї особистості не лише в глобальному світовому процесі розвитку людства, але і свою етнічну функцію в рамках духовного діалогу поколінь свого роду, династії, сім’ї. Кожне нове покоління української сім’ї з гордістю продовжувало славні традиції свого роду, забезпечуючи великий духовний спадок. Пізнання історії і культури спадщини роду (національна традиція передбачає знання свого походження до сьомого коліна) розглядається як духовна основа української традиції виховання, завдяки якій молоде покоління усвідомлює особисте буття як частину цілісного людського універсуму. Генеологічним деревом володіли не тільки представники родової аристократії. Кожен клан знав свої корені, пишався майстрами та майстринями. Втрачена за роки Радянської влади традиція славити корені свого роду, коли пропагувалася певна належність до «радянського народу», сьогодні перебуває на стадії відродження. Генеалогічні дослідження і вивчення механізмів міжпоколінної трансляції інформації є основою формування особистості студентів.

Завдання проекту: створити родове дерево та віднайти артефакти, що свідчать про зв'язок поколінь. Студенти готують візуальні звіти – як форма самопрезентації себе через родовід: традиції в утворенні сім᾿ї, сімейні ритуали та реліквії, зразки педагогіки, професійна реалізація, гордість роду, «маскулінні» та «фемінні» традиції роду, міфи і легенди роду. На прикладі історії власної сім’ї описується українська обрядовість, доповнюється фотографіями представників роду, роботами талановитих майстрів тощо.

Дослідження історії роду – це своєрідна діалогічна форма набуття знань і формування духовності, духовний діалог поколінь, дослідження форм поваги до батьків, жінки-матері, поведінки в складних умовах виживання, осягнення «мудрості роду». Студентам запропоновано пригадування ритуалів, які проживаються з особливими відчуттями належності до родової традиції.

Також род має традиції естетичного самовираження у багатоманітті його форм і сакральних значень (ткацтво, кераміка, вишивка, дрібна пластика з каменю, дерева, глини, тіста тощо), родинна обрядовість, теорія імені і етнічні традиції йменування людей (ономастика).