«Не має часу помирати» саме з цієї пісні починається останній із серії фільмів про англійського агента Джеймса Бонда, героя романів Яна Флемінга. Залишимо Бонда в Англії, а самі подивимось на інших героїнь нашого часу. Це – жінки, які щодня самовіддано долають пандемію коронавірусу COVID-19.
Жінки відіграють важливу роль у протидії поширенню інфекції, – як медичні працівниці, які надають допомогу на «передовій лінії», науковиці, домашні піклувальниці, волонтерки та мобілізаторки на рівні громад.
В Україні жінки становлять 82% усіх зайнятих у сфері охорони здоров’я. Більшість із них працюють терапевтками, сімейними лікарками, у тому числі — в інфекційних лікарнях. Так за актуальними даними Полтавської обласної інфекційної лікарні, в її штаті працюють 148 жінок та 24 чоловіки.
Більшість надавачів первинної медичної допомоги – жінки, однак ґендерний розрив у рівні заробітної плати (12% у 2018 р.) може зростати в часи криз. Медичні працівниці також мають специфічні потреби, які, крім необхідності в особистих захисних засобах, включають догляд за дітьми та забезпечення базових потреб родини. Повідомляє ООН-Жінки.
За умов стрімкого зростання кількості інфікованих коронавірусом та хворих, надзвичайно зростає навантаження на медичний персонал, більшість якого — це жінки. Багато з них мають дітей, що залишаються вдома під час карантину, а можливості навіть нормованого графіку роботи у цей період залишаються для них недоступними.
Окрім того, зміни в роботі транспорту теж вплинули передусім на повсякденну мобільність жінок, які працюють у медичній сфері. З одного боку, значна їх кількість не може перейти на дистанційну працю (яка рекомендована під час карантину), водночас оплата їхньої праці є надто низькою, щоб користуватися послугами таксі.
Враховуючи, що саме жінки переважно доглядають дітей в українських сім’ях, а їх доходи є меншими, то ймовірно, саме вони залишаються вдома доглядати дітей дошкільного та молодшого шкільного віку під час карантину.
Нинішня ситуація з COVID-19 створила додатковий виклик для тих сімей, які традиційно покладалися на допомогу старшого покоління у догляді за дітьми, адже лікарі радять берегти людей літнього віку від соціальних контактів, у тому числі з дітьми (які можуть бути носіями інфекції), через ризик значно складнішого перебігу хвороби. Матері, які не можуть полишити роботу на час карантину та не мають ресурсів догляду за дитиною під час епідемії, вимушені брати дитину з собою на роботу — у країні, де, скажімо, дитячий куточок на робочому місці — це рідкісне виключення, а позиція суспільства та роботодавців скоріше тяжіє до «народила — твої проблеми». Повідомляє сайт 50vidsotkiv.
На глобальному рівні жінки виконують утричі більше неоплачуваної доглядової роботи, ніж чоловіки, і 77% респондентів у деяких регіонах України вважають, що саме піклування про інших – це найважливіша роль жінки. Коли системи охорони здоров’я перевантажені, значна частина догляду за хворими здійснюється вдома, і піклування про хворих членів сім’ї також збільшує ризики інфікування для жінок. Закриття шкіл ще більше посилює навантаження на жінок, які мають додатково доглядати за дітьми.
Серед багатьох рекомендації щодо ґендерно-чутливих заходів протидії COVID-19, ООН Жінки радять:
- Надавати пріоритетну підтримку жінкам, які працюють на «передовій лінії» охорони здоров’я, забезпечуючи їх кращим доступом до «дружніх» для жінок засобів індивідуального захисту, сприяючи гнучкому режиму роботи та підтримці в догляді за дітьми.
- Забезпечити наявність даних із розбивкою за статтю щодо показників захворюваності, економічних наслідків епідемії, навантаження доглядовою працею, а також поширення домашнього та сексуального насильства;
- Розробити спеціальні стратегії пом’якшення економічних наслідків епідемічного спалаху для жінок, включаючи підтримку секторів економіки з переважаючою жіночої зайнятістю та суворий контроль щодо недопущення дискримінації за ознакою статі на ринку праці;
- Забезпечити рівне врахування голосу жінок при прийнятті рішень, пов’язаних із кризою, та використовувати доказові дані з розбивкою за статтю, віком, наявністю інвалідності, станом вагітності, та в консультаціях із жіночими групами та організаціями;
- Забезпечити належне спрямування на жінок інформаційних повідомлень щодо ситуації у сфері громадського здоров’я; слідкувати, щоб інформаційні матеріали не репродукували ґендерні та інші стереотипи; забезпечити надходження інформації до найвіддаленіших громад і використання різних інформаційних каналів для людей із різними потребами (порушення зору, слуху, розлади психіки тощо).
- Підтримувати надання критично важливих медичних послуг для жінок і дівчат, включаючи послуги у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, надавати пріоритет підтримці служб, які працюють у сфері запобігання та реагування на ґендерно зумовлене насильство у громадах, що постраждали від COVID-19.
Жінки відіграють важливу роль у протидії поширенню інфекції, – як медичні працівниці, які надають допомогу на «передовій лінії», науковиці, домашні піклувальниці, волонтерки та мобілізаторки на рівні громад.
В Україні жінки становлять 82% усіх зайнятих у сфері охорони здоров’я. Більшість із них працюють терапевтками, сімейними лікарками, у тому числі — в інфекційних лікарнях. Так за актуальними даними Полтавської обласної інфекційної лікарні, в її штаті працюють 148 жінок та 24 чоловіки.
Більшість надавачів первинної медичної допомоги – жінки, однак ґендерний розрив у рівні заробітної плати (12% у 2018 р.) може зростати в часи криз. Медичні працівниці також мають специфічні потреби, які, крім необхідності в особистих захисних засобах, включають догляд за дітьми та забезпечення базових потреб родини. Повідомляє ООН-Жінки.
За умов стрімкого зростання кількості інфікованих коронавірусом та хворих, надзвичайно зростає навантаження на медичний персонал, більшість якого — це жінки. Багато з них мають дітей, що залишаються вдома під час карантину, а можливості навіть нормованого графіку роботи у цей період залишаються для них недоступними.
Окрім того, зміни в роботі транспорту теж вплинули передусім на повсякденну мобільність жінок, які працюють у медичній сфері. З одного боку, значна їх кількість не може перейти на дистанційну працю (яка рекомендована під час карантину), водночас оплата їхньої праці є надто низькою, щоб користуватися послугами таксі.
Враховуючи, що саме жінки переважно доглядають дітей в українських сім’ях, а їх доходи є меншими, то ймовірно, саме вони залишаються вдома доглядати дітей дошкільного та молодшого шкільного віку під час карантину.
Нинішня ситуація з COVID-19 створила додатковий виклик для тих сімей, які традиційно покладалися на допомогу старшого покоління у догляді за дітьми, адже лікарі радять берегти людей літнього віку від соціальних контактів, у тому числі з дітьми (які можуть бути носіями інфекції), через ризик значно складнішого перебігу хвороби. Матері, які не можуть полишити роботу на час карантину та не мають ресурсів догляду за дитиною під час епідемії, вимушені брати дитину з собою на роботу — у країні, де, скажімо, дитячий куточок на робочому місці — це рідкісне виключення, а позиція суспільства та роботодавців скоріше тяжіє до «народила — твої проблеми». Повідомляє сайт 50vidsotkiv.
На глобальному рівні жінки виконують утричі більше неоплачуваної доглядової роботи, ніж чоловіки, і 77% респондентів у деяких регіонах України вважають, що саме піклування про інших – це найважливіша роль жінки. Коли системи охорони здоров’я перевантажені, значна частина догляду за хворими здійснюється вдома, і піклування про хворих членів сім’ї також збільшує ризики інфікування для жінок. Закриття шкіл ще більше посилює навантаження на жінок, які мають додатково доглядати за дітьми.
Серед багатьох рекомендації щодо ґендерно-чутливих заходів протидії COVID-19, ООН Жінки радять:
- Надавати пріоритетну підтримку жінкам, які працюють на «передовій лінії» охорони здоров’я, забезпечуючи їх кращим доступом до «дружніх» для жінок засобів індивідуального захисту, сприяючи гнучкому режиму роботи та підтримці в догляді за дітьми.
- Забезпечити наявність даних із розбивкою за статтю щодо показників захворюваності, економічних наслідків епідемії, навантаження доглядовою працею, а також поширення домашнього та сексуального насильства;
- Розробити спеціальні стратегії пом’якшення економічних наслідків епідемічного спалаху для жінок, включаючи підтримку секторів економіки з переважаючою жіночої зайнятістю та суворий контроль щодо недопущення дискримінації за ознакою статі на ринку праці;
- Забезпечити рівне врахування голосу жінок при прийнятті рішень, пов’язаних із кризою, та використовувати доказові дані з розбивкою за статтю, віком, наявністю інвалідності, станом вагітності, та в консультаціях із жіночими групами та організаціями;
- Забезпечити належне спрямування на жінок інформаційних повідомлень щодо ситуації у сфері громадського здоров’я; слідкувати, щоб інформаційні матеріали не репродукували ґендерні та інші стереотипи; забезпечити надходження інформації до найвіддаленіших громад і використання різних інформаційних каналів для людей із різними потребами (порушення зору, слуху, розлади психіки тощо).
- Підтримувати надання критично важливих медичних послуг для жінок і дівчат, включаючи послуги у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, надавати пріоритет підтримці служб, які працюють у сфері запобігання та реагування на ґендерно зумовлене насильство у громадах, що постраждали від COVID-19.
" data-image="/storage/app/uploads/public/5ef/c83/126/5efc831264d26338571592.png" data-services="vkontakte,facebook,odnoklassniki,gplus,twitter">