Парламентські слухання «Захист прав вразливих категорій жінок» 10 жовтня 2018 року

Виступ Урядової уповноваженої з питань гендерної політики Kateryna Levchenko під час Парламентських слухань «Захист прав вразливих категорій жінок», 10 жовтня 2018 року.

1. Дякую ініціаторам за організацію Парламентських слухань і ще одну можливість привернення уваги , суспільства, представників влади, міжнародного співтовариства до цих важливих питань.
Для мене особисто – це ще одна можливість зустрічі з активістами та активістками гендерного руху в Україні, з багатьма з вас ми йдемо цією дорогою вже не один десяток років.
З часу попередніх слухань, які проводилися п’ять років тому, 16 жовтня 2013 року, життя українців та українок не просто кардинально змінилося у зв’язку із війною та окупацією РФ частини територій, що принесло і продовжує приносити чималі страждання та проблеми.
За ці п’ять років змінилися напрями і пріоритети державної політики, серед яких гідне місце завдяки і депутатам, і громадським організаціям виборола ґендерна проблематики.

2. Є чимало позитивних змін, разом з тим, я хочу зробити наголос на тих питаннях, які потребують більшої уваги центральних органів виконавчої влади, обласних та районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підтримки міжнародних організацій, участі та контролю громадянського суспільства.

3. Апарат Урядової уповноваженої після проведення 5 червня 2018 року зустрічі віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції пані Іванни Климпуш-Цинцадзе із громадськими організаціями, здійснив аналіз стану роботи державних органів на національному та обласному рівнях з різними групами жінок, виявивши надбання та проблеми в цій роботі.
Це – жінки з інвалідністю та члени їх роди, розширення економічних можливостей жінок, жінки-ветерани АТО, внутрішньо переміщені особи, жінки ромської національності, засуджені, в тому числі ув’язнені жінки, молодь, літні люди.

Шляхи вирішення їх проблем вбачаю в активізації роботи на національному та місцевому рівнях.

4. Так, майже всі діючі обласні комплексні програми, які включають тематику прав жінок та ґендерної рівності (комплексні програми підтримки сім’ї, запобігання домашньому насильству, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження торгівлі людьми; або програми соціального захисту населення) прийняті в 2016-2017 роках і, з нашої точки зору, потребують доповнення та перегляду із врахуванням завдань, сформульованих в Державній соціальній програмі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, оновленому НПД на виконання резолюції РБ ООН 1325, в НПД на виконання заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок), з врахуванням визначених проблем різних груп жінок.

5. Робота з цими групами є відповідальністю різних ЦОВВ. І вона може бути ефективної лише за умови наявності міцного інституційного механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на національному та місцевому рівні.
Хочу подякувати керівникам усіх ЦОВВ, обласних державних адміністрацій та обласних рад, бо всі надали з цього приводу інформацію на відповідні запити.

6. Згідно із Законом «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» в 53 центральних органах виконавчої влади визначені уповноважені особи (координатори) з цих питань на рівні керівників або заступників керівників. А це 80 % від загальної кількості ЦОВВ.
Уповноважені особи визначені і на рівні обласних державних адміністрацій в 17 регіонах.

Це та владна вертикаль, яка дає можливість реалізовувати намічені плани.
Без сумніву, є над чим ще працювати і в цій сфері і робота ведеться. З цього приводу підготовлені проекти доручень Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Водночас , хочу звернути увагу на важливість виконання Закону, зокрема статей 12 та 13 і представників ЦОВВ та ОДА, всіх учасників та учасниць Парламентських слухань.

7. Здійснена аналітична робота показала, що є нагальна потреба і в перегляді діяльності консультативно-дорадчих органів, радників з ґендерних питань, зробивши їх дієвим механізмом в питаннях формування та реалізації державної ґендерної політики та центральному та місцевому рівнях.
Наприклад, попри назви існуючих в 24 регіонах координаційних рад «з питань протидії торгівлі людьми, домашнього насильства, ґендерної рівності, демографічної та сімейної політики», є лише поодинокі приклади за 2017-2018 роки, коли розглядалися питання безпосередньо пов’язані із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Створення консультативно-дорадчих органів при ЦОВВ та ОДА, призначення радників з ґендерних питань дозволяє залучати широке коло фахівців, громадських активістів та активісток, експертів під час розробки, впровадження, моніторингу та аналізу державної політики, тому існування консультативно-дорадчих органів та позаштатних радників лише в 9 міністерствах та інших ЦОВВ, радників в 9 ОДА обмежує такі можливості.

8. Одна з причин цього – не імперативний в цій частині, а рекомендаційний характер статті 12 закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Тож користуючись присутністю народних депутатів України, хочу звернутися з пропозицією переглянути норми цієї статті, оскільки наявність таких фахівців є запорукою забезпечення формування та реалізації єдиної державної ґендерної політики, є ресурсом посилення ґендерної політики та умовою її ефективної імплементації.

9. Не викликає сумніву, що нагальною потребою сьогодення є включення ґендерного компоненту наскрізно в діяльність усіх ЦОВВ, ОДА, РДА, ОМС, як це передбачає Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», передбачають прийняті або оновлені Урядом в 2018 році Державні програми та Національні плани (на виконання рекомендацій Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок та РБ ООН 1325).
І ця наскрізність стосується не лише інституційного механізму, але й нормативно-правової сфери, практичного застосування принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в безпосередній діяльності та управління галузями та регіонами.
Це означає, що нормативно-правові акти мають враховувати потреби обох статей – і чоловіків, і жінок. А індикатором цього на етапі розробки НПА є оцінка прогнозу впливу документу на різні групи населення, в тому числі із врахуванням статі, запроваджена Кабінетом Міністрів України як обов’язкова складова пакету документів з 1 липня цього року.

10. Як посадова особа до завдань якої віднесено моніторинг відповідності прийнятих Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, прошу звертати серйозну увагу на цю важливу роботу розробників НПА та запрошую до співпраці науковців та громадських експертів.

11. Рекомендації з усіх піднятих у виступі питань передам до профільного комітету в письмовому вигляді.

12. Бажаю всім нам успіху і миру, який для України означає перемогу!