Мова
Мова
Олена Толкачова. Проєкт «У реальному часі»
/арт-філософія/
У реальному часі — означає «тут і тепер», переживання війни у сьогоденні, у конкретну мить.
У культурно-мистецькому проєкті «У реальному часі» окрема локація належить роботам Олени Толкачової, талановитій художниці-киянці у третьому поколінні. У творах проєкту Олена розкриває своє бачення війни з перших днів повномасштабного вторгнення, життя Києва у найбільш загрозливі миті небезпеки окупації, візуально підкреслює контрасти зіткнення здавалося б мирної повсякденності із чужорідними їй атрибутами війни, виражає екзистенцію відчаю і надії. Її праця — щоденна і самовіддана. Ось лише деякі назви проєктів, до яких долучилася художниця: «Дим. Дім. Дим» (Японія, TUFS), «Україна і Світ очима художників», «Нескорена Україна» (НСХУ), «НАЖИВО» (художня галерея «Митець», Національний музей ім. Т. Г. Шевченка), «ВОЛЬНАНОВА».
У проєкті «У реальному часі» в основному представлено роботи з великої серії «Із Серця Києва» (2022–2023 рр.), які містять актуальні рефлексії війни. Художницю цікавить, як атрибути війни «адаптуються» у повсякденні, як формуються нові візуальні стереотипи.
Якщо на деяких роботах Наталії Кохаль ми бачимо мімікрійно-непомітне, вкрадливе входження війни у мистецтво і природну красу (наприклад, у вазі з квітами раптом впізнаємо образ перевернутої кулі, у кошику – воєнний шолом, у традиційній вишивці — постаті воїнів ЗСУ), то в роботах Олени Толкачової відчуваємо сильний удар, зухвале втручання, більш різкі контрасти війни і миру, на межі яких утворюються нові сакральні символи.
Окремі серії художниці об’єднує вміння схопити один образ і розвивати його мотиви в різних графічних контекстах. Так, образ лелеки обіграно в одній стильовій константі з синьо-жовтими мотивами. Символізм священного птаха включено у різні смислові контексти: родини і продовження життя, праці і відданості, опору і захисту домівки-України. Лелека виступає як універсальний символ оберега. Недаремно на одній з робіт ми бачимо його поєднання з образом Оранти. Відчувається, що лелека постає дуже чутливим камертоном миру, адже плете своє гніздо тільки тоді, коли знаходиться у повній безпеці.
Прикметно, що одним з провідних мотивів у роботах Олени є відтворення України як символічного топосу, складеного орнаментами різних регіонів. Тут ми — єдине ціле — невіддільні один від одного. Регіональні орнаменти «перегукуються», сплітаються у загальну візуальну мелодію. Але там, де вишивка стікає кров’ю — окуповані ворогом області.
Так у творчості Олени Толкачової втручання війни у повсякдення формує нові практики, нові аспекти реальності. Бачимо ці нові образи: протитанкові їжаки на тлі козацької церкви у Седневі, діти в ліжку у коридорі під час повітряної тривоги, вид на Київ крізь вікна, заклеєні скотчем від вибуху і ударної хвилі...
У візуальному щоденнику художниці відбувається ретельне вивчення впливу війни на повсякдення. Так, у семантиці заклеєних скотчем вікон свій перебіг часу: день-ніч, тривога, немає тривоги, є світло, немає світла. Від цих обставин залежить те, якого кольору стрічки ми бачимо (Серія «Вид з вікна» 2022). Характерною для багатьох робіт є миттєва влучність комунікативного мистецтва, полісемантичність образів (у роботі «2.03.2022» представлено водночас очі війни, хрести, заклеєні вікна, літаки, які бомблять Київ…).
Увагу привертають два автопортрети художниці: «Коронний» — з доби коронавірусу, і автопортрет 207-го дня війни. У них ідентичність, тілесність заломлено крізь призму звичних речей і повсякденних дій. У цих роботах закладено багато сенсів для філософських міркувань.
Увага! Олена Толкачова запрошує прийти на виставку і поміркувати над сюжетом її філософського триптиха «Доля» (2023 р.), навіяного подіями російсько-української війни та метафоричними паралелями з сюжетами античних і українських міфів. Ткалі прядуть тонку нитку долі України.... Хто і що на це впливає? Чи можна долю змінити, або це щось незмінне? Те, «як має бути» – це невідворотність чи наше вольове зусилля?
У книзі відгуків лишіть авторці свою версію.
Про авторку: Олена Толкачова – народилась і живе у Києві. Працює в галузі станкової графіки. Вищу мистецьку освіту за фахом отримала за кордоном. Бере щорічну участь у всеукраїнських, міжнародних, групових виставках та проєктах, трієнале графіки, виставках-конкурсах тощо, має три персональні виставки. Учасниця міжнародних та українських пленерів та аукціонів. Роботи знаходяться у Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному музеї ім.Т.Г.Шевченка, Запорізькому художньому музеї та приватних колекціях України, Канади, Франції, США, Бельгії, Чехії.
/арт-філософія/
У реальному часі — означає «тут і тепер», переживання війни у сьогоденні, у конкретну мить.
У культурно-мистецькому проєкті «У реальному часі» окрема локація належить роботам Олени Толкачової, талановитій художниці-киянці у третьому поколінні. У творах проєкту Олена розкриває своє бачення війни з перших днів повномасштабного вторгнення, життя Києва у найбільш загрозливі миті небезпеки окупації, візуально підкреслює контрасти зіткнення здавалося б мирної повсякденності із чужорідними їй атрибутами війни, виражає екзистенцію відчаю і надії. Її праця — щоденна і самовіддана. Ось лише деякі назви проєктів, до яких долучилася художниця: «Дим. Дім. Дим» (Японія, TUFS), «Україна і Світ очима художників», «Нескорена Україна» (НСХУ), «НАЖИВО» (художня галерея «Митець», Національний музей ім. Т. Г. Шевченка), «ВОЛЬНАНОВА».
У проєкті «У реальному часі» в основному представлено роботи з великої серії «Із Серця Києва» (2022–2023 рр.), які містять актуальні рефлексії війни. Художницю цікавить, як атрибути війни «адаптуються» у повсякденні, як формуються нові візуальні стереотипи.
Якщо на деяких роботах Наталії Кохаль ми бачимо мімікрійно-непомітне, вкрадливе входження війни у мистецтво і природну красу (наприклад, у вазі з квітами раптом впізнаємо образ перевернутої кулі, у кошику – воєнний шолом, у традиційній вишивці — постаті воїнів ЗСУ), то в роботах Олени Толкачової відчуваємо сильний удар, зухвале втручання, більш різкі контрасти війни і миру, на межі яких утворюються нові сакральні символи.
Окремі серії художниці об’єднує вміння схопити один образ і розвивати його мотиви в різних графічних контекстах. Так, образ лелеки обіграно в одній стильовій константі з синьо-жовтими мотивами. Символізм священного птаха включено у різні смислові контексти: родини і продовження життя, праці і відданості, опору і захисту домівки-України. Лелека виступає як універсальний символ оберега. Недаремно на одній з робіт ми бачимо його поєднання з образом Оранти. Відчувається, що лелека постає дуже чутливим камертоном миру, адже плете своє гніздо тільки тоді, коли знаходиться у повній безпеці.
Прикметно, що одним з провідних мотивів у роботах Олени є відтворення України як символічного топосу, складеного орнаментами різних регіонів. Тут ми — єдине ціле — невіддільні один від одного. Регіональні орнаменти «перегукуються», сплітаються у загальну візуальну мелодію. Але там, де вишивка стікає кров’ю — окуповані ворогом області.
Так у творчості Олени Толкачової втручання війни у повсякдення формує нові практики, нові аспекти реальності. Бачимо ці нові образи: протитанкові їжаки на тлі козацької церкви у Седневі, діти в ліжку у коридорі під час повітряної тривоги, вид на Київ крізь вікна, заклеєні скотчем від вибуху і ударної хвилі...
У візуальному щоденнику художниці відбувається ретельне вивчення впливу війни на повсякдення. Так, у семантиці заклеєних скотчем вікон свій перебіг часу: день-ніч, тривога, немає тривоги, є світло, немає світла. Від цих обставин залежить те, якого кольору стрічки ми бачимо (Серія «Вид з вікна» 2022). Характерною для багатьох робіт є миттєва влучність комунікативного мистецтва, полісемантичність образів (у роботі «2.03.2022» представлено водночас очі війни, хрести, заклеєні вікна, літаки, які бомблять Київ…).
Увагу привертають два автопортрети художниці: «Коронний» — з доби коронавірусу, і автопортрет 207-го дня війни. У них ідентичність, тілесність заломлено крізь призму звичних речей і повсякденних дій. У цих роботах закладено багато сенсів для філософських міркувань.
Увага! Олена Толкачова запрошує прийти на виставку і поміркувати над сюжетом її філософського триптиха «Доля» (2023 р.), навіяного подіями російсько-української війни та метафоричними паралелями з сюжетами античних і українських міфів. Ткалі прядуть тонку нитку долі України.... Хто і що на це впливає? Чи можна долю змінити, або це щось незмінне? Те, «як має бути» – це невідворотність чи наше вольове зусилля?
У книзі відгуків лишіть авторці свою версію.
Про авторку: Олена Толкачова – народилась і живе у Києві. Працює в галузі станкової графіки. Вищу мистецьку освіту за фахом отримала за кордоном. Бере щорічну участь у всеукраїнських, міжнародних, групових виставках та проєктах, трієнале графіки, виставках-конкурсах тощо, має три персональні виставки. Учасниця міжнародних та українських пленерів та аукціонів. Роботи знаходяться у Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному музеї ім.Т.Г.Шевченка, Запорізькому художньому музеї та приватних колекціях України, Канади, Франції, США, Бельгії, Чехії.