Мова
Мова
2 грудня 2016 року у спільному форматі з Всеукраїнською науково-практичною конференцією з міжнародною участю "Соціальні практики формування гендерної чутливості й толерантності" у Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького відбулася персональна виставка черкаської художниці Тетяни Сосуліної.
Витоки творчого шляху Тетяни Дмитрівни Сосуліної – в образному світосприйнятті, яке формувалося ще з перших дитячих вражень, у природі рідного краю, у її вразливій українській душі.
Родом Т.Сосуліна з Київщини, школярувала в Черкасах, її дівоче прізвище промовисте і колоритне – Байда-Усенко. То тільки її університети та нинішнє прізвище пов’язані з північчю Росії (С.Петербурзький університет ім. А.І.Герцена).
Данило Нарбут, благословляючи на творчий професійний шлях, казав: «Ти все здолаєш. У тебе все вийде!». Саме він давав рекомендацію до Національної спілки художників України, членом якої Тетяна Дмитрівна є з 1992 року.
Нині в доробку мисткині сотні робіт: пастель, графіка, батик, акрил. Переважна більшість – гобелени. Перший – «Осінь» – з’явився у 1982 році і започаткував серію «Моя Україна». А починаючи з Музею «Кобзаря» Т.Г.Шевченка (м. Черкаси), виставка «Моя Україна» подорожує країною: Чигирин, Кам’янка, Кропивницький (колиш. Кіровоград), Київ...
З 2010 року виставка гобеленів «Частинка любові» яка подорожувала по такому маршруту «Черкаси, Львів, Самбір, Коломия, Яремче, Чернівці». Багато робіт експонувалися на престижних Всеукраїнських заходах в Україні і за кордоном, зокрема на Міжнародному фестивалі текстилю «Скіфія 11» у Херсоні та 4, 5 Всеукраїнському триєнале текстилю у м. Київ (2013, 2016).
Літературні замальовки-есе (Книги «Мрію бути» (2008) та «Спас любові» (2014) – це її відрада, можливість багатогранніше проявити себе. Тема: люди, колеги-художники міста Черкас, події в Україні. Різне...
(Віталій Бас)
***
У межах феміністичного дискурсу виникає й актуалізується проблема жіночої ідентичності, суб’єктивності.
Із виходом у світ знакової праці С.де Бовуар «Друга стать», жіноча суб’єктивність починає осмислюватися як «Інше» стосовно чоловічого типу суб’єктивації, що спонукає до пошуку способів її представлення у культурі, літературі, образотворчому мистецтві.
Дж.Бергер у своїй книзі «Мистецтво бачити» пропонує розглядати жіночі образи як культурні симптоми нашої цивілізації.Створення візуальних форм, що відображають наші стосунки зі світом передбачають дещо більше, ніж просто візуальну репрезентацію цих відносин.
Вони мають трансформаційний потенціал, вони змінюють свідомість. Зображення стають агентами, які дозволяють об′єктивувати переживання і дають можливість побачити себе, прийняти й усвідомити свої почуття.
Жіночий текст передає специфічно жіноче сприйняття світу. Але, якщо він відмежовується від чоловічого, – страждає неповнотою й недосконалістю. Тому пошук продуктивного діалогу фемінного і маскулінного – невідворотний. Мета ґендерної філософії – вивести жіночу духовність зі «сфери мовчання», аналізуючи досвід роду, а не досвід статі (не біолого-анатомічні, а культурно-психологічні характеристики).
Художня творчість Тетяни Сосуліної належить до власне жіночого мистецтва, тобто спрямованого на виявлення глибини жіночого, на автентичний жіночий досвід.
Жінка – особистість із творчим началом. У процесі самовизначення творча особистість весь час фіксує навколо себе межі й водночас сама виступає як своєрідна межа. За Юнгом, «кожна творча людина є подвійністю чи синтезом парадоксальних властивостей». Творчій людині взагалі властивий «жіночий компонент», який зумовлює високу сприйнятливість, вразливість, чутливість.
Ліричні героїні мисткині особливим чином орієнтовані щодо свого внутрішнього світу, вони створюють навколо себе свій мікросвіт. Образи жінки різні: жінка-господиня та жінка-естетка, матеріалістка та ідеалістка, християнка, дружина та єретичка, відьма, мати та «амазонка».
Мисткиня дає своє бачення жінки та її природи, яка чітко не відповідає канонам і завданням феміністичного дискурсу, але й не підкоряється патріархальному. Це якась середня, межова позиція між двома полюсами, спричинена історичною культурною ситуацією, опосередкована українською ментальністю.
Жіноча суб’єктивність існує і змінюється, тому жіночий досвід з одного боку, є інтерпретацією, а з іншого, – потребує подальшої інтерпретації…
(Оксана Пушонкова)
Витоки творчого шляху Тетяни Дмитрівни Сосуліної – в образному світосприйнятті, яке формувалося ще з перших дитячих вражень, у природі рідного краю, у її вразливій українській душі.
Родом Т.Сосуліна з Київщини, школярувала в Черкасах, її дівоче прізвище промовисте і колоритне – Байда-Усенко. То тільки її університети та нинішнє прізвище пов’язані з північчю Росії (С.Петербурзький університет ім. А.І.Герцена).
Данило Нарбут, благословляючи на творчий професійний шлях, казав: «Ти все здолаєш. У тебе все вийде!». Саме він давав рекомендацію до Національної спілки художників України, членом якої Тетяна Дмитрівна є з 1992 року.
Нині в доробку мисткині сотні робіт: пастель, графіка, батик, акрил. Переважна більшість – гобелени. Перший – «Осінь» – з’явився у 1982 році і започаткував серію «Моя Україна». А починаючи з Музею «Кобзаря» Т.Г.Шевченка (м. Черкаси), виставка «Моя Україна» подорожує країною: Чигирин, Кам’янка, Кропивницький (колиш. Кіровоград), Київ...
З 2010 року виставка гобеленів «Частинка любові» яка подорожувала по такому маршруту «Черкаси, Львів, Самбір, Коломия, Яремче, Чернівці». Багато робіт експонувалися на престижних Всеукраїнських заходах в Україні і за кордоном, зокрема на Міжнародному фестивалі текстилю «Скіфія 11» у Херсоні та 4, 5 Всеукраїнському триєнале текстилю у м. Київ (2013, 2016).
Літературні замальовки-есе (Книги «Мрію бути» (2008) та «Спас любові» (2014) – це її відрада, можливість багатогранніше проявити себе. Тема: люди, колеги-художники міста Черкас, події в Україні. Різне...
(Віталій Бас)
***
У межах феміністичного дискурсу виникає й актуалізується проблема жіночої ідентичності, суб’єктивності.
Із виходом у світ знакової праці С.де Бовуар «Друга стать», жіноча суб’єктивність починає осмислюватися як «Інше» стосовно чоловічого типу суб’єктивації, що спонукає до пошуку способів її представлення у культурі, літературі, образотворчому мистецтві.
Дж.Бергер у своїй книзі «Мистецтво бачити» пропонує розглядати жіночі образи як культурні симптоми нашої цивілізації.Створення візуальних форм, що відображають наші стосунки зі світом передбачають дещо більше, ніж просто візуальну репрезентацію цих відносин.
Вони мають трансформаційний потенціал, вони змінюють свідомість. Зображення стають агентами, які дозволяють об′єктивувати переживання і дають можливість побачити себе, прийняти й усвідомити свої почуття.
Жіночий текст передає специфічно жіноче сприйняття світу. Але, якщо він відмежовується від чоловічого, – страждає неповнотою й недосконалістю. Тому пошук продуктивного діалогу фемінного і маскулінного – невідворотний. Мета ґендерної філософії – вивести жіночу духовність зі «сфери мовчання», аналізуючи досвід роду, а не досвід статі (не біолого-анатомічні, а культурно-психологічні характеристики).
Художня творчість Тетяни Сосуліної належить до власне жіночого мистецтва, тобто спрямованого на виявлення глибини жіночого, на автентичний жіночий досвід.
Жінка – особистість із творчим началом. У процесі самовизначення творча особистість весь час фіксує навколо себе межі й водночас сама виступає як своєрідна межа. За Юнгом, «кожна творча людина є подвійністю чи синтезом парадоксальних властивостей». Творчій людині взагалі властивий «жіночий компонент», який зумовлює високу сприйнятливість, вразливість, чутливість.
Ліричні героїні мисткині особливим чином орієнтовані щодо свого внутрішнього світу, вони створюють навколо себе свій мікросвіт. Образи жінки різні: жінка-господиня та жінка-естетка, матеріалістка та ідеалістка, християнка, дружина та єретичка, відьма, мати та «амазонка».
Мисткиня дає своє бачення жінки та її природи, яка чітко не відповідає канонам і завданням феміністичного дискурсу, але й не підкоряється патріархальному. Це якась середня, межова позиція між двома полюсами, спричинена історичною культурною ситуацією, опосередкована українською ментальністю.
Жіноча суб’єктивність існує і змінюється, тому жіночий досвід з одного боку, є інтерпретацією, а з іншого, – потребує подальшої інтерпретації…
(Оксана Пушонкова)