Мова
Мова
Черкаський край славиться настінними розписами. Це найдавніший вид декоративно-ужиткового мистецтва, розповсюджений ще в XVII–XVIII століттях. Настінні розписи – це не просто прикрашання й оздоблення, в них – вірування і уявлення, світогляд українського народу, його генетичний код, записаний мовою образів. Хати прикрашають зсередини і знадвору, розписи для кожного району Черкащини мають свої особливості, свою унікальність.
Мистецтвом настінного розпису на Черкащині майстерно володіли Петро Костенко, Макар Муха, сестри Ірина та Софія Гоменюк, передаючи естафету Олені Поліщук, Валентині Кузьменко, Тамарі Гордовій, Ользі Отнякіній-Бердник, Віті Задорожній та ін.
Ще Дмитро Головко, всесвітньо відомий кераміст, наш земляк з Уманщини, виступив як потужний поборник практики, адже будь-яка автентична форма не є застиглою, а вкорінена у прадавніх алгоритмах творчості. Де межа між художником і гончарем? Мабуть, в українському мистецькому просторі вона є доволі умовною.
Уся творчість українців є картиною, при цьому ліплення є картиною, а картина – виліплюється. Ідея рукотворності є центральною для мистецьких практик не лише народних. Це принцип екологічної свідомості українців, які століттями своїми руками естетизували простір навколо себе, починаючи з власної хати. На противагу російським «избам» ми пропонуємо дивну метафору: порівняння біленьких хаток з чистим папером, на якому можна писати, малювати, візуально виражати архетипи Душі.
Макар Муха у скрутні для національного духу часи культивує народний розпис. У чому його унікальність? Як зазначає Т. Бондаренко, творчий геній митця виріс зі звичаєвої практики розмальовувати хати, який був поширений на Чигиринщині, й сам Макар Муха робив розписи фарбами власного виготовлення у своєму селі, у Михайлівці Кам’янського району [1]. Майстер заснував у рідному селі школу декоративно-ужиткового мистецтва, адже опанував майже усі практики: вишивку, ткацтво, роботу з глиною, вже згаданий настінний розпис Макар Муха працював з відомими майстрами українського декоративно-прикладного мистецтва Параскою Власенко, Марфою Медяник, Вірою та Ганною Павленко, Поліною Глущенко, Василем Вовком.
Для його творів характерною є яскрава кольорова гама на чорному тлі. Малюнки він виконував гуашшю та аквареллю. Його образи є динамічними та діалогічними, наприклад, «Суперечка», «Метелик і бджола», «Жар – птиця і метелик», «Жар – птиця з калиною», «Павичі і бджілки».
Настінні розписи виходять за межі практик повсякдення та утворюють базові принципи подальшого мистецького життя у творах наших земляків. Це знаходить продовження у мистецтві початку ХХІ століття, як стратегія образотворення, що зберігає ресурсний стан української нації в нових умовах.
Образи які перейшли зі стін звичайних українських хат на полотно є сповненими особливої енергетики підтримки роду та транслюють просту і, водночас, мудро влаштовану структуру світу.
Бондаренко Т.О. Твори Макара Мухи в колекції Черкаського обласного художнього музею /Т.О. Бондаренко //Музейний альманах. – ЧЕРКАСИ, 2011. – Вип. 2. – С. 69 – 72.
Куратор: Оксана Пушонкова.
На фото:
- Кузьменко В. «Квіти при сонячному світлі» (1977 р.);
- Муха М. «Святковий букет» (1985 р.);
- Поліщук О. «Ой, летів журавлик» (1990 р.);
- Гордова Т. «Декоративні квіти» (1989 р.).
Черкаський край славиться настінними розписами. Це найдавніший вид декоративно-ужиткового мистецтва, розповсюджений ще в XVII–XVIII століттях. Настінні розписи – це не просто прикрашання й оздоблення, в них – вірування і уявлення, світогляд українського народу, його генетичний код, записаний мовою образів. Хати прикрашають зсередини і знадвору, розписи для кожного району Черкащини мають свої особливості, свою унікальність.
Мистецтвом настінного розпису на Черкащині майстерно володіли Петро Костенко, Макар Муха, сестри Ірина та Софія Гоменюк, передаючи естафету Олені Поліщук, Валентині Кузьменко, Тамарі Гордовій, Ользі Отнякіній-Бердник, Віті Задорожній та ін.
Ще Дмитро Головко, всесвітньо відомий кераміст, наш земляк з Уманщини, виступив як потужний поборник практики, адже будь-яка автентична форма не є застиглою, а вкорінена у прадавніх алгоритмах творчості. Де межа між художником і гончарем? Мабуть, в українському мистецькому просторі вона є доволі умовною.
Уся творчість українців є картиною, при цьому ліплення є картиною, а картина – виліплюється. Ідея рукотворності є центральною для мистецьких практик не лише народних. Це принцип екологічної свідомості українців, які століттями своїми руками естетизували простір навколо себе, починаючи з власної хати. На противагу російським «избам» ми пропонуємо дивну метафору: порівняння біленьких хаток з чистим папером, на якому можна писати, малювати, візуально виражати архетипи Душі.
Макар Муха у скрутні для національного духу часи культивує народний розпис. У чому його унікальність? Як зазначає Т. Бондаренко, творчий геній митця виріс зі звичаєвої практики розмальовувати хати, який був поширений на Чигиринщині, й сам Макар Муха робив розписи фарбами власного виготовлення у своєму селі, у Михайлівці Кам’янського району [1]. Майстер заснував у рідному селі школу декоративно-ужиткового мистецтва, адже опанував майже усі практики: вишивку, ткацтво, роботу з глиною, вже згаданий настінний розпис Макар Муха працював з відомими майстрами українського декоративно-прикладного мистецтва Параскою Власенко, Марфою Медяник, Вірою та Ганною Павленко, Поліною Глущенко, Василем Вовком.
Для його творів характерною є яскрава кольорова гама на чорному тлі. Малюнки він виконував гуашшю та аквареллю. Його образи є динамічними та діалогічними, наприклад, «Суперечка», «Метелик і бджола», «Жар – птиця і метелик», «Жар – птиця з калиною», «Павичі і бджілки».
Настінні розписи виходять за межі практик повсякдення та утворюють базові принципи подальшого мистецького життя у творах наших земляків. Це знаходить продовження у мистецтві початку ХХІ століття, як стратегія образотворення, що зберігає ресурсний стан української нації в нових умовах.
Образи які перейшли зі стін звичайних українських хат на полотно є сповненими особливої енергетики підтримки роду та транслюють просту і, водночас, мудро влаштовану структуру світу.
Бондаренко Т.О. Твори Макара Мухи в колекції Черкаського обласного художнього музею /Т.О. Бондаренко //Музейний альманах. – ЧЕРКАСИ, 2011. – Вип. 2. – С. 69 – 72.
Куратор: Оксана Пушонкова.
На фото:
- Кузьменко В. «Квіти при сонячному світлі» (1977 р.);
- Муха М. «Святковий букет» (1985 р.);
- Поліщук О. «Ой, летів журавлик» (1990 р.);
- Гордова Т. «Декоративні квіти» (1989 р.).