Мова
Мова
«Одна з насолод старості – бачити»Тоніно Гуерра
Естетика старості – це словосполучення виглядає дивно. Здавалося б, яка може бути естетика старості? Тим більш у європейській культурі з її активізмом і культом молодості, здобутками пластичної хірургії та фотошопу – еталонами медійної краси. Старість є цінністю для східних культур, де вона асоціюється з досвідом і мудрістю.
Але часто кількість прожитих років вкладається в звичайну статистику. За даними ВООЗ: молодий вік – 18-44 роки, середній – 45-59 років, похилий – 60-74 роки, старечий – 75-90 років, довгожителі – 90 і більше.
Проте старість – це передусім стан душі, а дзеркало душі – очі. Як у Ернста Хемінгуея («Старий і море») … «Все у нього було старе, крім очей, а очі були кольором схожі на море, веселі очі людини, яка не здається».
В усі часи художники зверталися до теми старості, намагаючись достовірно відтворити «сліди часу» на обличчі людини, в її очах, кутках губ, руках, постаті… Проте культура старості стає предметом дослідження лише на початку ХХ століття, адже найчастіше асоційована з нею тема занепаду і смерті завжди була табуйованою. Але старість – це й тема глибинного досвіду прожитого життя, світлої мудрості, духовного розвитку. Секрет не в тому, щоб залишатися «вічно молодим», а в тому, щоб розкрити красу старості, де є свої переваги і завдання індивідуації.
Старість і мистецтво – це цікаво, адже за допомогою мистецтва можна розкрити естетику старості. Кожен переживає свою старість індивідуально, але художник відображує лише те, що і як він бачить, спираючись на свій досвід багаторічних спостережень. Погляд, вираз обличчя, зміни мускулатури, сліди переживань у зморшках та сивині – все це є виразом стану людини, яка прожила довгі роки. Згадаймо «Портрет старої» Альберта Дюрера, «Туринський автопортрет» Леонардо да Вінчі (зроблений у 60-річному віці), «Портрет старого у червоному» Рембрандта, «Стара кокетка» Бернардо Строцці, останній автопортрет Іллі Рєпіна (зроблений в 76 років), галереї людей похилого віку німецького художника Крістіана Хейзера та британського художника Чарльза Спенчелая…
Ми бачимо різні образи, різне ставлення до старості, яка прийшла разом з мудрістю, або яка прийшла сама.
У колекції Черкаського обласного художнього музею багато картин, які могли б стати ілюстрацією до нашої теми. Саме художня творчість змушує замислитись над питанням: чи має національні ознаки розуміння сутності старості? І яким є образ «успішної» старості? Для українців є характерною глибока повага до батьків, в символічних образах народної культури мати і батько асоціюються зі спогадами дитинства, з природою, життєвими дороговказами.
Старість, щоб бути увічненою в картині українського художника, має бути вкоріненою не лише в життєвих практиках, а й у моральних цінностях національної культури. Тут старість – особливий стан просвітлення, образне вираження архетипу мудрості і сили, ідеї спадкоємності та трансляції духовних цінностей роду наступним поколінням. Ми рідко зустрінемо в картинах українських художників потворну, меркантильну або немічну старість. Згідно з особливим естетизмом, як родовою рисою нашого менталітету, ми частіше бачимо особливу красу старості, своєрідну ауру, в основі зображення якої єдине почуття – любов. І добра пам’ять. Тому це найчастіше – світлі образи матері, батька, бабусі, дідуся, мудрих старих. Коли метою художника є вираження краси душі, що просвічує крізь тіло.
Куратор: Оксана Пушонкова
Пропонуємо до огляду галерею образів з фондової колекції Черкаського обласного художнього музею:
Олег Баумейстер «Телятниця», картон, олія, 1981 р.
Василь Касіян «Портрет Олександри Сошенко-Мазюкевич»,
папір, лінорит, 1960 р.
Петро Козін «Думи», полотно, олія, 2000 р.
Микола Колядко «Моя бабуся», картон, олія, 1983 р.
Володимир Кузнєцов «Голова старого» (етюд до картини «Божі люди»), полотно, олія, 1917 р.
Георгій Якутович «Марія Іллюк» (портрет матері) (із серії «Люди села Дзенброня»), папір, лінорит, 1986 р.
Ольга Шалабаєва «Портрет селянки», папір, темпера, 1972 р.
Федір Хохлов «Портрет чоловіка в козацькому одязі», картон, олія, 1982 р.
Олександр Студені «Великдень», полотно, олія, 1991 р.
Микола Родін «Старий», папір, офорт, 1951 р.
Микола Родін «Старий», папір, офорт, 1951 р.
Лев Недосєко «Портрет літньої жінки» (бабуся), картон, олія, 2003 р.
Георгій Меліхов «Думка», картон олія, 1974 р.
Сергій Латанський «Портрет матері», полотно олія
Естетика старості – це словосполучення виглядає дивно. Здавалося б, яка може бути естетика старості? Тим більш у європейській культурі з її активізмом і культом молодості, здобутками пластичної хірургії та фотошопу – еталонами медійної краси. Старість є цінністю для східних культур, де вона асоціюється з досвідом і мудрістю.
Але часто кількість прожитих років вкладається в звичайну статистику. За даними ВООЗ: молодий вік – 18-44 роки, середній – 45-59 років, похилий – 60-74 роки, старечий – 75-90 років, довгожителі – 90 і більше.
Проте старість – це передусім стан душі, а дзеркало душі – очі. Як у Ернста Хемінгуея («Старий і море») … «Все у нього було старе, крім очей, а очі були кольором схожі на море, веселі очі людини, яка не здається».
В усі часи художники зверталися до теми старості, намагаючись достовірно відтворити «сліди часу» на обличчі людини, в її очах, кутках губ, руках, постаті… Проте культура старості стає предметом дослідження лише на початку ХХ століття, адже найчастіше асоційована з нею тема занепаду і смерті завжди була табуйованою. Але старість – це й тема глибинного досвіду прожитого життя, світлої мудрості, духовного розвитку. Секрет не в тому, щоб залишатися «вічно молодим», а в тому, щоб розкрити красу старості, де є свої переваги і завдання індивідуації.
Старість і мистецтво – це цікаво, адже за допомогою мистецтва можна розкрити естетику старості. Кожен переживає свою старість індивідуально, але художник відображує лише те, що і як він бачить, спираючись на свій досвід багаторічних спостережень. Погляд, вираз обличчя, зміни мускулатури, сліди переживань у зморшках та сивині – все це є виразом стану людини, яка прожила довгі роки. Згадаймо «Портрет старої» Альберта Дюрера, «Туринський автопортрет» Леонардо да Вінчі (зроблений у 60-річному віці), «Портрет старого у червоному» Рембрандта, «Стара кокетка» Бернардо Строцці, останній автопортрет Іллі Рєпіна (зроблений в 76 років), галереї людей похилого віку німецького художника Крістіана Хейзера та британського художника Чарльза Спенчелая…
Ми бачимо різні образи, різне ставлення до старості, яка прийшла разом з мудрістю, або яка прийшла сама.
У колекції Черкаського обласного художнього музею багато картин, які могли б стати ілюстрацією до нашої теми. Саме художня творчість змушує замислитись над питанням: чи має національні ознаки розуміння сутності старості? І яким є образ «успішної» старості? Для українців є характерною глибока повага до батьків, в символічних образах народної культури мати і батько асоціюються зі спогадами дитинства, з природою, життєвими дороговказами.
Старість, щоб бути увічненою в картині українського художника, має бути вкоріненою не лише в життєвих практиках, а й у моральних цінностях національної культури. Тут старість – особливий стан просвітлення, образне вираження архетипу мудрості і сили, ідеї спадкоємності та трансляції духовних цінностей роду наступним поколінням. Ми рідко зустрінемо в картинах українських художників потворну, меркантильну або немічну старість. Згідно з особливим естетизмом, як родовою рисою нашого менталітету, ми частіше бачимо особливу красу старості, своєрідну ауру, в основі зображення якої єдине почуття – любов. І добра пам’ять. Тому це найчастіше – світлі образи матері, батька, бабусі, дідуся, мудрих старих. Коли метою художника є вираження краси душі, що просвічує крізь тіло.
Куратор: Оксана Пушонкова
Пропонуємо до огляду галерею образів з фондової колекції Черкаського обласного художнього музею:
Олег Баумейстер «Телятниця», картон, олія, 1981 р.
Василь Касіян «Портрет Олександри Сошенко-Мазюкевич»,
папір, лінорит, 1960 р.
Петро Козін «Думи», полотно, олія, 2000 р.
Микола Колядко «Моя бабуся», картон, олія, 1983 р.
Володимир Кузнєцов «Голова старого» (етюд до картини «Божі люди»), полотно, олія, 1917 р.
Георгій Якутович «Марія Іллюк» (портрет матері) (із серії «Люди села Дзенброня»), папір, лінорит, 1986 р.
Ольга Шалабаєва «Портрет селянки», папір, темпера, 1972 р.
Федір Хохлов «Портрет чоловіка в козацькому одязі», картон, олія, 1982 р.
Олександр Студені «Великдень», полотно, олія, 1991 р.
Микола Родін «Старий», папір, офорт, 1951 р.
Микола Родін «Старий», папір, офорт, 1951 р.
Лев Недосєко «Портрет літньої жінки» (бабуся), картон, олія, 2003 р.
Георгій Меліхов «Думка», картон олія, 1974 р.
Сергій Латанський «Портрет матері», полотно олія
" data-image="/storage/app/uploads/public/612/a7b/c18/612a7bc1806ba261893429.jpeg" data-services="vkontakte,facebook,odnoklassniki,gplus,twitter">