Мова
Мова
Кожне місто, як і людина, має індивідуальність, своє унікальне обличчя. За яким історія, «місця пам’яті», спогади, особлива атмосфера. У музеї триває виставка, на якій ми бачимо як архітектурні візитівки Черкаської області і міста, так і звичайні будинки і хатки нашого краю. Автор – столичний архітектор родом з Ізюма Костянтин Нагорний (Константин Нагорный). Його графічні роботи – про особливу естетику архітектурних пам’яток і любов до України. Під час війни його часто запрошують як спеціаліста на реконструкції зруйнованих історичних будівель, нещодавно Чернігівщини та Київщини. Актуальна для нього професійна тема: стереотипи реконструкції та можливості зміни архітектури пострадянського простору.
Графічні роботи Костянтина, які презентовано на виставці, – його творче «відгалуження», простір свободи, в якому професійне і художнє виступають як єдине ціле. Сухі креслення архітектурних проєктів «оживають» в графічних роботах Костянтина. За кожним образом він бачить певний сюжет, сценарій. Можна уявляти, хто жив в будинку, про що мріяв, якою була його доля. Будинки як люди. Так Костянтин підводить глядача до ідеї твору. Свої графічні роботи автор творить начисто, без підготовки і креслень, «лінія має бути правильною, якщо схибив – малюнок треба викидати». Це процес творчості Костянтина Нагорного. Він малює швидко, 30-40 хвилин – народжується твір через влучні, стрімкі рухи. Не випадково автор захоплюється аквареллю. За словами Костянтина, люди, що добре володіють аквареллю для нього – боги. Адже виваженість мазків художника-аквареліста резонує з виваженістю ліній художника-графіка.
На відкритті виставки автора привітав Віктор Зелік (Виктор Зелик), талановитий художник-аквареліст зі Слов’янська, виставка якого нещодавно відбулась в нашому музеї. Він зауважив, що роботи Костянтина є високопрофесійними, адже потребують довгого тренування як ока, так і руки. Віртуозне володіння лінією – це результат практики, це – сотні малюнків. Костянтин Нагорний мріє на пенсії написати мемуари архітектора в іронічному ключі, у яких, сподіваємось, будуть сторінки про його філософію творчості. Одна з його сентенцій полягає в тому, що творчість – це не про вчителя і наслідування, це про наставництво. Адже в наставника варто запозичувати не техніки, а найцінніше – спосіб мислення майстра.
Оксана Пушонкова
Графічні роботи Костянтина, які презентовано на виставці, – його творче «відгалуження», простір свободи, в якому професійне і художнє виступають як єдине ціле. Сухі креслення архітектурних проєктів «оживають» в графічних роботах Костянтина. За кожним образом він бачить певний сюжет, сценарій. Можна уявляти, хто жив в будинку, про що мріяв, якою була його доля. Будинки як люди. Так Костянтин підводить глядача до ідеї твору. Свої графічні роботи автор творить начисто, без підготовки і креслень, «лінія має бути правильною, якщо схибив – малюнок треба викидати». Це процес творчості Костянтина Нагорного. Він малює швидко, 30-40 хвилин – народжується твір через влучні, стрімкі рухи. Не випадково автор захоплюється аквареллю. За словами Костянтина, люди, що добре володіють аквареллю для нього – боги. Адже виваженість мазків художника-аквареліста резонує з виваженістю ліній художника-графіка.
На відкритті виставки автора привітав Віктор Зелік (Виктор Зелик), талановитий художник-аквареліст зі Слов’янська, виставка якого нещодавно відбулась в нашому музеї. Він зауважив, що роботи Костянтина є високопрофесійними, адже потребують довгого тренування як ока, так і руки. Віртуозне володіння лінією – це результат практики, це – сотні малюнків. Костянтин Нагорний мріє на пенсії написати мемуари архітектора в іронічному ключі, у яких, сподіваємось, будуть сторінки про його філософію творчості. Одна з його сентенцій полягає в тому, що творчість – це не про вчителя і наслідування, це про наставництво. Адже в наставника варто запозичувати не техніки, а найцінніше – спосіб мислення майстра.
Оксана Пушонкова