Cтудентський соціально-орієнтований проект "Картонна коробка - 3"

20 травня 2017 року 18.00 у межах європейської щорічної акції «Ніч у музеї» в Черкаському обласному художньому музеї було реалізовано студентський соціально-орієнтований проект «КАРТОННА КОРОБКА - 3», присвячений актуальній соціальній, психологічній, філософській проблемі залежності.

Організатори заходу: Пушонкова Оксана Анатоліївна (ННІ історії і філософії) та Ченбай Інна Володимирівна (ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва).

Помилки, які не виправляться, - ось справжні помилки.

Конфуцій

Арт-платформа була побудована як екзистенційна подорож до усвідомлення власного простору свободи та обмежень самопізнання.

Коробки-концепти, які підготували студенти, виступили приводом замислитися над власним способом життя, цінностями, справжніми бажаннями. Адже залежність – набута гостра потреба здійснювати певні дії або вживати певні речовини саме з метою отримання задоволення як здійснення сурогатних бажань.

Тут були коробки і для курців, і для наркомінів, і для гравців, і для глядачів серіалів, і для бодібілдерів, і для залежних від інших людей та їх оцінок. Обираючи коробку – людина усвідомлювала свій вибір за зовнішніми ознаками, а потім те, що в ній побачила. Коробки-метафори наштовхували кожного на роздуми про власні стереотипи мислення й поведінки, свої реальні потреби та стиль життя.

На інтерактивних дошках відвідувачі мали можливість дати відповіді на питання «Що людина втрачає в залежності?», «Хто винен?», «Андреналін, це коли…» та інші питання, які пропонували розглянути модератори.

Тут же відвідувачі вдумливо перегортали сторінки «Щоденника наркомана» та «My diary» психоемоційно залежної дівчини, написані від першої особи. Ці послання «з дна» були приголомшливі, адже на їх місці так легко опинитися, якщо легковажно дозволить обставинам або іншим людям порушити власні межі.

Лабіринт. Найбільш цікава зона для дорослих і маленьких відвідувачів. У цьому лабіринті-подорожі людина зіштовхувалася з запитаннями «Навіщо тобі це?», «Що ти отримуєш?», «Що втрачаєш?», «Подумай. Подумай!», «Це твій ідол. Познайомся!», «Ти його створюєш щодня», «Пошануй його, адже він тобі дає те, що ти так любиш»….У кутку стояв справжній Ідол… Також подорож супроводжували образи найбільш розповсюджених його втілень - гроші, влада, алкоголь, наркотики та справжня причина будь-якої залежності – негативні емоції та переживання, страхи, прагнення заповнити Пустоту.

Посередині – модель програмування мозку – ще один міф, згідно з яким, достатньо підібрати ключ або поставити правильну програму, - і все зміниться. Насправді, «перед Ідолом, - як сказав один з учасників, - людина має усвідомити відповідальність за своє життя і свій вибір. І його здатна зробити людина, яка знаходиться навіть в важкій хімічній або психоемоційній залежності». Соціальні педагоги не так оптимістично дивляться на цю проблему, спрямовують увагу переважно на тих, хто ще не потрапив у пастку або кайдани залежності, проте людина в процесі індивідуації змінюється (не завжди на гірше) і завжди є надія на здолання й прорив до самого себе…

Арт-студія. Ченбай Інна Володимирівна працювала в ній з відвідувачами, з якими створила виставку робіт на тему залежності. З кожним була в діалозі, в спільному бажанні зрозуміти потаємні образи несвідомого в індивідуальних малюнках, усвідомити зміст послань-застережень в невеличких соціальних плакатах.

Виставка черкаської художниці-графіка Євгенії Васильченко «Ахроматизми» стала тонким нюансом арт-платформи. Графічні роботи з віршами авторки та українським перекладом Катерини Грабарєвої, витончено та іронічно висвітлювали внутрішні конфлікти людини: боротьбу за владу, прагнення здаватися кращим, блукання у псевдо-цінностях, комфортну байдужість, страх втратити орієнтири. Багато теплих слів було сказано на адресу талановитої художниці, яка створила ці мудрі й глибокі роботи.

Підготовлені студентами філософські сентенції, притчі доповнили атмосферу проекту, а також переклад українською Катериною Грабарєвою вірша Уейна Дайєра:

Такі легкі кайдани, майже непомітні

Але закуті міцно ми в страхи

Маріонетки на шовкових нитях

Жертви власних марних надій

Руки, ноги зв’язані – смикнути лялькареві тільки-тільки

сколихнеться змах руки…

танець зломлених тіл під музику страху…

Мовби діти наївні

так смішно пробуємо сховатися

в сутінках гір кам’яних

метаємось ми,

укриваючись від усього, що є лиш тінями

стовбурів дерев, адже

що є навколо не у нашій владі…

Та все ж…

Якщо своїми ж пальцями торкнутися власних струн…

І тілу повернути життя власного пульс... Відсікти струни?

Незвідане – ось…крок у темряву – назустріч вітру

Хай руки Твої крилами стануть – здіймайсь…

Відвідувачі виходили з задумливими обличчями…

Це мабуть і було метою нашого проекту, якщо у тих анфіладах дзеркал, там, на виході… кожен подивився і побачив себе по-Іншому….

Висловлюємо вдячність

студентам ННІ історії і філософії, ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва, ННІ економіки і права, які взяли активну участь у підготовці до заходу:

Домаш Людмилі, Кутовій Інні, Нечитайло Альоні, Сень Вікторії, Кузьміч Вікторії, Геворгяну Алену, Кальченко Анні, Ляпкало Миколі, Салтиковій Вікторії, Станішевській Дарії, Овчаренко Катерині, Мишенко Ірині, Смаглій Юлії, Мартиновій Наталії, Кравченко Катерині, Городнюк Юлії, Реп᾿ях Юлії.

Та студентам, які виступили також і модераторами проекту:

Демент᾿єву Антону,

Бершадській Анні,

Цимбалюк Аліні,

Пляченко Ліані,

Михайленко Станіславу,

Царукяну Станіславу,

Максимову Никиті,

Михайленко Юлії,

Грабаревій Катерині,

Поліхову Олегу.

Оксана Пушонкова

Більше фото ТУТ.