Ґендер та мистецька практика. Провокаційне мистецтво: Роберт Мапплторп

ПРОВОКАЦІЙНЕ МИСТЕЦТВО: РОБЕРТ МАППЛТОРП

Мистецтво ХХ ст. стає діалогічним і комунікативним у буквальному сенсі цього слова. Андеграунд 80-90-х вже демонструє саме як виникає діалог між актуальним мистецтвом з одного боку, телебаченням і пресою з іншого, та можновладцями – з третього. Найчастіше, мляві спроби репресій лише додають слави художнім висловлюванням і нерідко таким, що її не заслуговують. Єдиний варіант, у якому цензура, схоже, перемагає – це випадки, коли художник зачіпає нечисленні теми, які суспільство сьогодні сприймає особливо актуальними. Такі речі викликають великий резонанс і широку дискусію у сферах політичної, соціальної, загальнокультурної проблематики. Одночасно вони відносяться до знакових художніх подій, де ставляться важливі питання про роль мистецтва, його кордони, значення та вплив.

Мистецтво стає відверто провокаційним. Скандальні фотографії Андреса Серрано 80-х роках ХХ ст. сприймалися апогеєм цинізму. Художник, створюючи художні маніпуляції з розп՚яттям, сам виховувався у рамках суворої католицької доктрини та, за його словами, намагався своєю творчістю донести думку про комерціалізацію святині. Маркус Харві британський художник 90-х років минулого століття шокував глядачів великим портретом Майри Хиндли – злочинниці, яку було засуджено до довічного ув՚язнення за співучасть у так званій справі «про вбивства на болотах». Галас протесту проти картини Харві зіграв важливу роль в сублімації інтересу до виставки. Річард Серра, американський скульптор, абстракціоніст і мінімаліст, автор скульптури «Стіна» 1981 року, неоднозначного артоб՚єкту, присутність якого напроти будівлі уряду в Берліні мала суспільний резонанс, в тому числі й політичний підтекст. Що саме тут було вандалізмом – розташування арт-об’єкту у публічному місті – чи подальше його знищення за рішенням спеціальної комісії, адже це вже вандалізм по відношенню до мистецтва? Отже, у мистецтві загострюється конфлікт між твором і самим середовищем, що пізніше стане основою творчої майстерні Бенксі.

Роберт Мапплторп, автор робіт у техніці «ковзаючого світла» у 80-х роках звертається до античної тілесності, проте осмислює у нових ціннісних контекстах проблеми садомазохізму, гомосексуалізму, расизму. У провокаційних перифразах канонічних образів він використовував ефект майже фізіологічного впливу на глядача, що є характерним для класики. Не зважаючи на оригінальну естетику цих робіт, специфічно переосмислену тілесність людини зламу ХХ-ХХІ століть, ці роботи естетизували нові, неприйнятні раніше цінності, а апеляція до класики наче підкреслювала особливий постмодерністський цинізм автора. Ці знімки обурювали не лише віруючих, вони супроводжували численні соціальні протести, зокрема з гендерних питань.

Р.Мапплторп не був байдужим спостерігачем, намагаючись "зачепити" у глядачі те, що сьогодні турбує суспільство і потребує вирішення, тобто виключно резонансні події, що вимагають, перш за все, моральної оцінки того, що відбувається, а також конкретних дій. У 1987 році Р. Мепплторп заснував фонд, що фінансував медичні дослідження і проекти з боротьбі зі СНІДом та інфекціями, пов’язаними з ВІЛ.

У 2005 році на виставці "Роберт Мапплторп та класична традиція" роботи фотографа було порівняно з гравюрами ман’єристів XVI ст. Чорно-білі фотографії заполонили усі модні журнали, будучи свідченням «зламу» свідомості людини ХХ – поч.ХХІ ст., розкривали актуальні соціальні проблеми та сучасну гендерну політику щляхом прямої апеляції до класики, що знаменувало кризу модернізму, зверненого виключно у майтутнє.

Епатажність та провокативність залишаються основою нових образів мистецтва ХХІ ст. Моральні провокації існували у мистецтві завжди. У ХХІ ст. вони набувають іншого змісту. Це вже не виклик суспільній моралі, а життя у Задзеркаллі, де твориться нова мораль. Проте мистецтво продовжує «розбурхувати» соціум, тому що всезагальною стає емоційна байдужість та невизначеність моральних стандартів. У цьому відношенні мистецтво завжди виконує свою функцію.

Література:

Савісько С. ОСОБЛИВОСТІ СИМБІОЗУ ПОСТСУЧАСНОГО АКТУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА З МАС-МЕДІА // Візуальність в естетичних практиках: український вимір. Матеріали VІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (24-25 жовтня 2019 року). Черкаси: [ФОП Гордієнко], 2019. - 76 с. (С.27-28).

Світлана Савісько

заступник директора Черкаського обласного художнього музею

Засновниця та кураторка проекту "Ґендер та мистецька практика": Оксана Пушонкова - доцент кафедри фідлософії та релігієзнавства, вчений секретар Черкаського обласного художнього музею.