Ґендер та мистецька практика: Оксана Чепелик

ВІЗУАЛЬНІСТЬ І НАНО-МИСТЕЦТВО

(за мотивами концептуальних проектів Оксани Чепелик)

Оксана Чепелик, відома українська художниця, письменниця, архітекторка з 90-х років ХХ ст. відома усьому мистецькому бомонду як авторка оригінальних концептуальних проектів, яка свою практику презентує як соціально-критичну [1]. Гендерна проблематика завжди була присутня в її роботах. Так на конференції «Сучасне мистецтво: трансценденції майбутнього» (травень, 2009) року вона викликала неабиякий резонанс своєю доповіддю та візуальною презентацією (Стаття «Мистецька візуальність: відображення гендерної проблематики в українському сучасному мистецтві» опублікована у журналі «Міст») [2].

Проте О.Чепелик з 2000-х не обмежується гендерними питаннями у чистому вигляді, а розглядає їх у контексті сучасних глобальних перетворень, зокрема розвитку біо- та нанотехнологій, цифрової тоталітарності, кіберпростору. Такі спроби як правило містять певний прогностичний потенціал. Як авторка медіа-інсталяцій «Текстовий ген», «Урбаністична мультимедійна утопія», «Генезис», «Сонографія», вона досліджує у своїх теоретичних працях «нові технології постгуманістичного масштабу», мутації кібер-тіла, мережу як «комунікаційний театр». Вона використовує знімки УЗД та мікрофотографії, які часто мають вигляд випадкових образів із їхніми «шумами й перешкодами». Дослідниця пояснює, що ці зображення створено в манері «motion» як втілення ідеї зсуву, стереоскопічності, розфокусованості зору, що є відсиланням до поняття стертої генетичної інформації. «Стереоскопічний зсув викликає зорову ілюзію, що унеможливлює тривале перебування відвідувачів у виставковому просторі» [2, 237], проте метою проекту є не просто «розбалансувати» зір, а «показати межу в режимі наскрізного бачення, медіа-спостереження» [2, 242]. З цією метою використано і «ефект перевернутої оптики».

Також О. Чепелик привертає увагу до нано-арту – напряму, що презентує естетичні метаморфози біологічних структур, «мікросубстанції, які можна побачити лише за допомогою скануючого тунельного мікроскопу» [2, 189]. О. Чепелик наводить приклад «органоморфів» Ч. Остмана, який буквально не малює, а «вирощує» мистецтво!

На нано-виставках пропонують також подорожі між клітинами та практики інтерактивної з ними взаємодії в умовному енвайроментальному просторі. В сучасних наукових дослідженнях обмеження занурення у мікросвіт постають як квантові ефекти й ефекти міжмолекулярних взаємодій. Зокрема, після відкриття Р. Фуллера «проекції молекули вуглецю» (фуллеренів) – вони перейшли до нано-мистецтва, наприклад, до тих же органоморфів Ч. Остмана

Роботи багатьох сучасних художників не просто закликають до креативного єднання з природою (ленд-арт) і до перетворення міського простору (паблік-арт, стріт-арт), а впроваджують нові візуальні практики, евристичну оптику бачення природного довкілля. Зокрема, кінетичні інсталяції А. Недуди, що презентують «погляд на віталістично насичену органіку крізь призму неорганічної форми, яка відсилає до атомарних структур і силових ліній, які пронизують часо-просторовий континуум» [3, 105]. Її роботи вчать володінню мовою кінетики, пошукові вимірів, недоступних для сприймання

Виникнення нових матеріалів на основі унікальних хімічних сполук призводить до можливостей візуального перетворення світу. Наприклад, роботи, що раніше були схожими на машини, тепер стають схожими на людей. Мабуть, недалеким є той час, коли ми насправді не зможемо візуально відрізнити людину й біо-робота. Також прикладом є створення візуальних ефектів у сучасній кіноіндустрії, у фантастичних тріллерах, де необхідно відтворювати певні плинні й мінливі стани речовин, їхніх субстанційних ознак.

О. Чепелик, аналізуючи нано-мистецтво Е. Дрекслера, який занурює нас зсередини в молекулярне середовище, доходить висновку, що у філософському сенсі «побачити – повірити» не можна застосувати до нанотехнологій. У них немає навіть віддалено нічого видимого, що б створило доведення існування, адже «дані записуються в атомарному та молекулярному масштабі, в результаті дослідження в дуже абстрактній тактильній манері, що вимагає комплексних і певних інтерпретацій» [2, 189]. Більш, ніж у будь-якій іншій науці, «візуалізація та створення наративу стають необхідними, щоб описати не видиме, але те, що можна відчувати» [2, 189].

Наш зір занурився у мікро-світи, проте це нас змушує не бачити, а відчувати. О. Чепелик описує невидимих оку нано-роботів – цілителів, що здійснюватимуть фантастичну подорож у тілі людини, знищуючи мікроби та ракові клітини. Проекти «Генезис» та «Сонографія» вона створює з використанням тактильних образів УЗД. Тактильних, тому що спеціаліст з УЗД будує картинку однозначно не з зорових сприймань.

Отже, нано-мистецтво окреслює межі парадигми, що розвивається паралельно з візуальною – це акцентуація на відчуттях, настання ери тактильної центрації на рівнях занурення у мікро-світи.

Таким чином, Оксана Чепелик зачіпає важливі проблеми сучасної візуальної культури, а гендерні дослідження продовжує у нових мистецьких контекстах. І цими контекстами є, насамперед, соціальні проекти, у яких піднімаються актуальні проблеми ставлення до вагітності, сурогатного материнства, абортів, практик УЗД, ЕКО тощо. Нагадаємо про один з концептуальних творів О.Чепелик (2007), коли банк «Хрещатик» спільно з компанією Bounty SCA Ukraine запустили проект «Найцінніший скарб». На фото – п’ятиметрова куля з проекцією дитини на фоні УЗД, що динамічно змінюється кожні півтори хвилини. Це символізує народження ще однієї дитини в Україні. Звісно, в інтересах банка «Хрещатик», як спонсора проекту, було інформування у такий спосіб 200 тис. вагітних жінок України та їх родин про оптимальні способи забезпечення фінансового майбутнього дитини. В рамках проекту також працювала школа материнства, де жінок вчили спілкуватися зі своїми дітьми до їх народження. Тобто коли вони їх ще не бачили! Це поверховий, цілком читабельний зміст соціальної реклами. Проте Оксана Чепелик зазвичай привносить у свої твори більш глибокий зміст.

Пропонуємо звернути увагу на ці та інші соціально-орієнтовані концептуальні проекти й власне самим спробувати пояснити смислові контексти людських цінностей й новітніх технологій, або, як в нашому прикладі, цінностей материнства й сонографії (УЗД) у творчості О.Чепелик.

Література:

1.Чепелик О.В. «Я розпочала феміністичну, або гендерну тему задовго до…» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.korydor.in.ua/ua/woman-in-culture/oksana-chepelik-feminizm-gender.html

2.Чепелик О.В. Мистецька візуальність: Відображення гендерної проблематики в українському сучасному мистецтві / О. В. Чепелик // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія. - 2009. - Вип. 6. - С. 399-410. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mist_2009_6_53

3.Чепелик О. В. Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх тех нологій, або Мультимедійна утопія / Ін-т проблем сучасн. мист-ва Акад. мист-в України. — К.: Хімджест, 2009. — 272 с.

4. Скиба М. Структура ойкумени // Сучасне мистецтво. Вип. 1 : Сучасне мистецтво: наук.зб. / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва. Київ : АКТА, 2010. С. 99 –110

Проект "Ґендер та мистецька практика" започатковано Оксаною Пушонковою - вченим секретарем Черкаського художнього музею, доцентом кафедри філософії та релігієзнавства.

Оксана Пушонкова